Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.08.2026 р. № 4590/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування нерезидентів та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство планує протягом 2026 року прийняти рішення про виплату дивідендів компанії SINE STRATEGIC GROUP INC. - юридичній особі, створеній та зареєстрованій відповідно до законодавства Сполучених Штатів Америки (далі - Учасник) як єдиному учаснику Товариства – емітента корпоративних прав, якому належить 100% у його статутному капіталі.
Товариство є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах.
З метою документального підтвердження статусу податкового резидента США Учасник звернувся до Служби внутрішніх доходів США (Internal Revenue Service, далі — IRS) із заявами за формою 8802 (Application for United States Residency Certification) про видачу сертифікатів податкової резидентності за формою 6166 (Certification of U.S. Tax Residency) за 2025 та 2026 звітні роки.
За офіційною інформацією IRS, строк розгляду заяви та видачі сертифіката може становити декілька місяців. Відтак сертифікат за формою 6166 за попередній та актуальний звітний (податковий) рік (2025 та 2026 рік, відповідно) може бути отриманий Товариством як до, так і після дати фактичної виплати дивідендів.
Враховуючи, що строк видачі компетентним органом США сертифіката за формою 6166 може перевищувати запланований строк виплати дивідендів, на дату фактичної виплати дивідендів в Товариства можливі такі ситуації:
а) отримано сертифікат за формою 6166 за 2025 рік (попередній звітний рік), а сертифікат за 2026 рік перебуває на стадії виготовлення;
б) жодного сертифіката не отримано, при цьому обидва сертифікати буде отримано після дати виплати, однак у межах 2026 звітного (податкового) року, і сертифікат за 2026 рік підтверджуватиме статус Учасника як податкового резидента США саме за період, у якому здійснено виплату.
Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи має право Товариство, як податковий агент, під час виплати у 2026 році дивідендів на користь Учасника, застосувати ставку податку в розмірі 5 відсотків, передбачену підпунктом «а» пункту 2 статті 10 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, яка ратифікована Законом України № 180/95-ВР від 26.05.1995, яка є чинною в українсько-американських податкових відносинах з 05.06.2000 (далі - Конвенція США), якщо станом на дату фактичної виплати дивідендів сертифікат про статус податкового резидента США за формою 6166 за 2026 рік замовлено Учасником у компетентному органі США (заяву за формою 8802 подано до IRS до дати виплати), а фактично такий сертифікат буде отримано Товариством після дати виплати, у межах того самого звітного (податкового) року, і він підтверджуватиме статус Учасника як податкового резидента США за 2026 рік, тобто за період здійснення виплати?
2. У разі якщо до дати фактичної виплати дивідендів Товариством буде отримано сертифікат за формою 6166, який підтверджує статус Учасника як податкового резидента США за попередній звітний (податковий) рік (2025 рік), - чи має право Товариство на підставі пункту 103.8 статті 103 ПКУ застосувати під час виплати ставку податку 5 відсотків, передбачену підпунктом «а» пункту 2 статті 10 Конвенції, з отриманням сертифіката за поточний (2026) рік після закінчення звітного (податкового) року?
3. Які документи, крім сертифіката за формою 6166, виданого IRS, приймаються контролюючими органами як належна довідка (або інше документальне підтвердження) у розумінні пунктів 103.4-1 03.5 статті 103 ПКУ для підтвердження статусу податкового резидента США з метою застосування ставки податку 5 відсотків за Конвенцією?
4. У разі якщо станом на дату виплати дивідендів довідка (сертифікат за формою 6166) відсутня і Товариство утримає та сплатить до бюджету податок за ставкою 15 відсотків відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПКУ, - чи має право Товариство після фактичного отримання сертифіката за формою 6166 за 2026 рік самостійно здійснити перерахунок податкових зобов'язань із застосуванням ставки 5 відсотків шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств з додатком ПН у порядку пункту 50.1 статті 50 ПКУ, чи повернення надміру утриманої та сплаченої суми податку можливе виключно в порядку, встановленому пунктами 103.11-103.14 статті 103 ПКУ?
5. Чи може сума податку, надміру утримана та сплачена до бюджету за ставкою 15 відсотків, після отримання сертифіката за формою 6166 бути зарахована (за заявою Товариства та/або нерезидента) у рахунок майбутніх грошових зобов'язань Товариства з податку на доходи нерезидентів за наступними виплатами доходів на користь того самого нерезидента відповідно до статті 43 ПКУ, чи така сума підлягає виключно поверненню в порядку, встановленому пунктами 103.11-103.14 статті 103 ПКУ?
6. Щодо порядку повернення надміру утриманого та сплаченого податку відповідно до пунктів 103.11-103.14 статті 103 ПКУ: (а) чи може Товариство як податковий агент виступати уповноваженою особою нерезидента (на підставі виданої нерезидентом довіреності) для подання заяви про повернення надміру утриманого податку та супровідних документів; (б) який перелік документів має бути додано до такої заяви; (в) до якого контролюючого органу подається така заява; (г) на банківський рахунок якої особи (нерезидента або податкового агента) та в якій валюті здійснюється повернення відповідних коштів?
7. Які вимоги встановлено до легалізації сертифіката про статус податкового резидента США за формою 6166, виданого Службою внутрішніх доходів США (IRS), для цілей його прийняття як належної довідки у розумінні пунктів 103.4-103.5 статті 103 ПКУ: чи повинен такий сертифікат бути засвідчений апостилем відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05.10.1961, або він приймається без апостиля та консульської легалізації, та чи достатнім є переклад такого сертифіката українською мовою, засвідчений нотаріально?
Щодо питань 1 - 3
Відповідно до підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПКУ дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Згідно з положеннями підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПКУ доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження в Україні, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними статтею 141 ПКУ.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (підпункт «б» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПКУ).
Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПКУ резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Отже, доходи нерезидента у вигляді дивідендів підлягають оподаткуванню відповідно до вимог підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПКУ, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.
Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено у статті 103 ПКУ.
Відповідно до пункту 103.1 статті 103 ПКУ застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Пунктом 103.2 статті 103 ПКУ передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Згідно з пунктом 103.3 статті 103 ПКУ бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України відповідно до пункту 103.4 статті 103 ПКУ є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Пунктом 103.5 статті 103 ПКУ встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 103.8 статті 103 ПКУ особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.
Щодо правомірності застосування пільгової ставки оподаткування, то відповідно до пункту 1 статті 1 Конвенції США, «дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, і якими фактично володіє резидент другої Договірної Держави, можуть бути оподатковані у цій другій Державі».
Пунктом 2 статті 10 Конвенції США визначено, що «дивіденди можуть також оподатковуватись у першій Договірній Державі, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що стягується, не повинен перевищувати:
a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія, яка володіє не менш ніж 10 відсотками акцій, що дають право голосу (або якщо компанія не має акцій, що дають право голосу, не менш ніж 10 відсотків статутного фонду) та, у випадку України, нерезидент України володіє не менше, ніж 20 відсотками акцій, що дають право голосу, або у випадку, якщо компанія не має таких акцій, то 20 відсотками статутного фонду;
b) 15 відсотків загальної суми дивідендів в інших випадках».
Відповідно до пункту 3 статті 10 Конвенції США «термін «дивіденди» при використанні в цій статті означає доход від акцій чи інших прав, які не є борговими вимогами, участі у прибутку, також як доход від інших корпоративних прав, який підпадає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток. Термін «дивіденди» також включає доход від угод, включаючи боргові зобов’язання, що дають право на участь в прибутках, розмір якого визначається відповідно до законодавства Договірної Держави, в якій виникає доход. Принагідно до України, цей термін включає доход, переданий зарубіжним партнерам спільного підприємства, створеного відповідного до законодавства України.
З урахуванням зазначеного, та тексту Конвенції, дивіденди, які будуть виплачені Товариством на користь юридичної особи - Учасника, який є власником статутного фонду Товариства у розмірі 100 відсотків, підлягають оподаткуванню за ставкою 5 відсотків, за умови, що Учасник (резидент США) є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, а статус його резидентства підтверджено відповідним документом.
Так, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України при виплаті Товариством доходу нерезиденту Учаснику (резиденту США) у звітному податковому періоді є наявність на момент такої виплати довідки, яка підтверджує, що у відповідному звітному періоді нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір України. За відсутності на момент виплати такої довідки доходи нерезидента оподатковуються відповідно до законодавства України (за ставкою в розмірі 15 відсотків), без врахування положень міжнародного договору.
Стосовно документу, який підтверджує статус податкового резидента США повідомляємо, що компетентними органами України та США (стаття 3 Конвенції США), погоджено що єдиною формою підтвердження права на застосування пільг, передбачених Конвенціює США, для резидентів США є наявність сертифіката (довідки) за формою 6166.
Разом з тим, Сертифікат IRS (форма 6166 про податкове резиденство США) за 2025 рік, який підтвердить, що Учасник є резидентом США, з яким укладено Конвенцію, виданий у 2026 році надасть право Товариству, що виплачує дивіденди на користь Учасника у 2026 звітному році на застосування норм Конвенції в частині зменшення ставки податку, передбаченої відповідною статтею Конвенції у такому звітному році.
Щодо питань 4 – 6
Пунктом 103.9 статті 103 ПКУ передбачено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов’язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому, пунктом 103.10 статті 103 ПКУ встановлено, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.
Отже, у разі якщо Товариство не отримало легалізовану довідку щодо податкового резидентства свого учасника, то при виплаті доходу нерезиденту у вигляді дивідендів застосовується загальна ставка податку на доходи нерезидента з джерелом походження з України.
При отриманні довідки від нерезидента резидент України, який здійснює виплати такому нерезиденту, має керуватися порядком повернення зайво утриманого та перерахованого до бюджету податку на доходи нерезидента, який встановлений пунктами 103.11 та 103.14 статті 103 ПКУ.
Відповідно до пункту 103.11 статті 103 ПКУ у разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України.
Необхідні документи подаються нерезидентом або посадовою (уповноваженою) особою, яка повинна підтвердити свої повноваження відповідно до законодавства України.
Згідно з пунктом 103.12 статті 103 ПКУ контролюючий орган перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору України, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові.
У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку контролюючий орган приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У разі відмови в поверненні суми податку контролюючий орган зобов'язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь.
Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі висновку контролюючого органу перераховує кошти у розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка надміру утримала податок з доходів нерезидента (пункт 103.13 статті 103 ПКУ).
Пунктом 103.14 статті 103 ПКУ передбачено, що особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові, повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до міжнародного договору України, після отримання копії рішення контролюючого органу про повернення суми надміру сплачених грошових зобов’язань або після зарахування коштів від відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Кошти, які за рішенням контролюючого органу повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов’язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не надсилається.
Отже, підтвердження факту зайвого утримання податку на доходи нерезидента можливе лише за рішенням контролюючого органу, прийнятого за результатами перевірки, проведеної згідно заяви нерезидента (уповноваженої особи). При цьому, повернення зайво утриманого та перерахованого до бюджету податку за рахунок іншого податку ПКУ не передбачено.
У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ), відповідно до положень пункту 50.1 статті 50 ПКУ, платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Згідно з статтею 3 ПКУ чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
З 2002 року Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, вчиненої в Гаазі 05 жовтня 1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі - Гаазька Конвенція) (Закон України від 10 січня 2002 року № 2933 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів»).
Відповідно до статті 1 Гаазької Конвенції її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Відповідно до статті 2 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.
У частині першій статті 3 Гаазької Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 Гаазької Конвенції апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
У пункті 30 Висновків і рекомендацій Спеціальної комісії із застосування Гаазької Конвенції, що відбулася у 2021 році, наголошується, що незалежно від формату офіційного документа апостиль, належним чином виданий однією Договірною стороною, відповідно до Конвенції повинен прийматися всіма іншими Договірними сторонами, для яких Конвенція є чинною. Договірні сторони повинні вживати активних заходів для забезпечення прийняття офіційних документів із електронним апостилем.
США є країною-учасницею Гаазької Конвенції.
Таким чином, для застосування умов, визначених відповідною Конвенцією із США Товариство має надати оригінал Сертифікату IRS (
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
на сайті або по телефону (044) 495-20-60
