Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.08.2026 р. № 4521/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування філій та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у зверненні, з метою розвитку господарської діяльності та представлення інтересів Товариства на території Республіки Молдова створено відокремлений структурний підрозділ у вигляді філії, який зареєстрований відповідно до законодавства Республіки Молдова, має реєстраційний номер, перебуває на податковому обліку як платник податків у Республіці Молдова та здійснює господарську діяльність відповідно до законодавства цієї держави.

За інформацією, наведеною у зверненні, відповідно до Положення про філію, вона веде бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, складає окремий баланс, формує первинні документи щодо здійснених господарських операцій, а показники її діяльності підлягають включенню до фінансової звітності платника податків відповідно до законодавства України.

Платник податків повідомив, що філія сплачуватиме податок на прибуток у Республіці Молдова.

Враховуючи викладене вище, Товариство запитує:

1. Оподатковуваний прибуток Товариства визначається з урахуванням показників цієї іноземної філії, що розташована за кордоном?

2. Чи повинні мати впорядкований автентичний переклад на українську мову усі первинні документи складені на території Республіка Молдова, які є підставою для здійснення записів у обліку господарської діяльності та складання консолідованої звітності Товариства – і, якщо так, то які вимоги законодавства до такого перекладу та легалізації усіх первинних документів?

3. Чи поширюються на операції, які проводить Філія, всі загальні правила обліку з податку на прибуток згідно Кодексу, зокрема, у тому числі і коригування фінансового результату відповідно до положень Кодексу? Наприклад, якщо Філія буде мати на своєму балансі основні засоби та нараховувати амортизацію, то при визначенні Товариством об’єкту оподаткування з податку на прибуток потрібно буде застосовувати коригування на різниці відповідно до пунктів 138.1 та 138.2 Кодексу, які виникають при нарахуванні амортизації по необоротним активам Філії ?

4. Які документи необхідно отримати Товариству з метою зарахування сплаченого Філією податку на прибуток у Республіці Молдова для уникнення подвійного оподаткування?

5. Який порядок легалізації та в які терміни згідно п. 13.5 ст. 13 Кодексу подається до органів Державної податкової служби України довідка про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування в Республіці Молдова (далі – Довідка), та чи вимагається нотаріально засвідчений переклад Довідки на українську мову?

Щодо питань 1, 3

Відповідно до ст. 15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Резиденти – це, зокрема, юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами (п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Підпунктом 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що поняття «відокремлені підрозділи», з метою оподаткування, вживається у значенні, визначеному Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Материнські компанії - юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами, як пов'язані особи (п.п. 14.1.103 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Кодексу доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об’єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

При визначенні об’єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв’язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом. (п. 13.2 ст. 13 Кодексу)

Отже, юридична особа, яка має у складі відокремлені структурні підрозділи, визначає податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у податковій звітності в цілому по платнику податку – юридичній особі з урахуванням показників діяльності структурних підрозділів, визначених у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності із застосування коригувань на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу, зокрема відповідно до норм ст. 138 Кодексу.

Щодо питання 2

Вимоги щодо документального підтвердження даних, визначених у податковій звітності встановлено ст. 44 Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (далі – Закон № 996) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зі змінами (далі – Положення № 88).

Пунктом 1.4 глави 1 Положення № 88 встановлено, що усі первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, бухгалтерська та інша звітність повинні складатись українською мовою.

При цьому п. 7 частини першої ст. 38 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425) передбачено, що консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії: зокрема, засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.

Крім того, відповідно до ст. 79 Закону № 3425 нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.

Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Щодо питання 4

Згідно із п. 13.4 ст. 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими розділом ІІІ Кодексу.

Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

При цьому, зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюються за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

Сума податку з прибутку, отриманого з іноземних джерел та сплаченого протягом року за кордоном таким платником, не може перевищувати суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, що підлягає сплаті в Україні за такий звітний рік.

Таким чином, якщо юридична особа резидент – платник податку на прибуток підприємств здійснює діяльність на території Молдови через створений відокремлений підрозділ та отримує доходи з джерел в Республіці Молдова, то підставою для зарахування сум сплаченого податку з таких доходів (прибутку) є в установленому порядку легалізована довідка про суми сплаченого у звітному періоді податку та базу або об’єкт оподаткування.

При цьому, таке зарахування здійснюється за умови дотримання вимог ст. 13 та п.п. п.п. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Щодо питання 5

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (далі – Конвенція) ратифікована Законом України № 134/96-ВР від 23.04.1996, набрала чинності для України 27.05.1996.

Конвенція застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції) та до податків, на які поширюється Конвенція, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (п. 3 ст. 2 Конвенції).

Статтею 23 Конвенції передбачено усунення подвійного оподаткування шляхом зарахування податку, сплаченого в іншій Договірній Державі, з урахуванням положень внутрішнього законодавства щодо усунення подвійного оподаткування.

Конвенція регулює питання уникнення подвійного оподаткування, однак не містить положень щодо спрощення процедури легалізації офіційних документів.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) остання поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей Гаазької Конвенції офіційними документами вважаються:

a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів  прокуратури,  секретаря  суду або судового виконавця;

b) адміністративні документи;

c) нотаріальні акти;

d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до ст. 2 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

Частина перша ст. 3 Гаазької Конвенції встановлює, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого ст. 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Отже, довідка про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування, видана компетентним органом Республіки Молдова (країни – учасниці Гаазької Конвенції), для використання її в Україні вважатиметься належним чином легалізованою у разі, якщо вона містить апостиль та має нотаріально засвідчений переклад.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).