Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.08.2026 р. № 4572/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення АТ «»  (далі – Банк) щодо визнання заборгованості безнадійною на суму боргу за фінансовим кредитом, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів та порядку її списання та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Банк відповідно до п. 6 Положення про визначення критеріїв для списання знецінених фінансових активів банків України за рахунок оціночних резервів під очікувані кредитні збитки, затвердженого постановою правління Національного банку України від 13.04.2020 № 49, та п. 11 Критеріїв та Умов визначення банками, в яких державі належить 75 відсотків і більше статутного капіталу, заходів з управління проблемними активами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2020 № 281 для активів, щодо яких банком-кредитором сформовано стовідсоткове покриття резервом, банк-кредитор повинен визнати, що не має обґрунтованих очікувань щодо відновлення фінансового активу та здійснити його списання за дотримання хоча б однієї з таких умов:

1) прострочення погашення суми боргу або його частини (основної суми боргу та/або нарахованих доходів) за фінансовим активом становить понад 36 місяців;

2) за попередні 36 місяців банк не отримав суттєвих платежів за фінансовим активом;

3) за фінансовим активом, забезпеченим заставою/забезпеченням, банк не отримав суттєвих надходжень грошових потоків від реалізації застави/звернення стягнення на забезпечення або банк не мав доступу/права викупу застави/стягнення забезпечення протягом попередніх 36 місяців;

4) банк не зміг здійснити продаж фінансового активу за три спроби поспіль шляхом відкритого (відкритих) аукціону (аукціонів) з використанням електронних торгових систем або іншим способом;

5) у банку наявна інформація про те, що заборгованість за фінансовим активом щодо боржника списана іншим банком.

На виконання вищенаведених вимог законодавства, Банк планує здійснити списання за рахунок резерву пулу заборгованостей за фінансовими кредитами фізичних осіб, що мають спільні/ідентичні критерії, які спричинили виникнення заборгованості, та підстави неможливості вжиття заходів врегулювання заборгованості, а саме:

всі заборгованості, включені до пулу, виникли за кредитами виданими фізичним особам до 2014 року під забезпечення заставою (іпотекою та /або авто).

Спільними критеріями фінансових активів, що забезпечені іпотекою, є те, що нерухомість, яка є предметом іпотеки підпадає під дію мораторію на звернення стягнення, встановленого відповідно до п. 52 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку». Спільними критеріями фінансових активів, що забезпечені заставою авто є те, що авто, які є предметом застави, тривалий час перебувають в розшуку, та на теперішній час не розшукані.

За вищезазначеними фінансовими активами сформовано резерв під очікувані кредитні збитки у повній сумі їх валової балансової вартості.

Прострочення погашення суми боргу за фінансовими активами, забезпеченими заставою/забезпеченням (основної суми боргу та нарахованих доходів), становить понад 36 місяців. За попередні 36 місяців Банк не отримав суттєвих платежів за фінансовими активами та не має доступу/права викупу застави/стягнення забезпечення протягом попередніх 36 місяців.

Заборгованість за фінансовими активами планується до списання за рахунок резерву з подальшим обліком на позабалансових рахунках та з продовженням подальших дій щодо повернення такої заборгованості.      

Банк просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має Банк право користуватися ознакою безнадійності, встановленою абзацом 12 п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу («прострочення більше 360 днів»), як єдиним критерієм при списанні за рахунок резерву пулу заборгованостей за фінансовими кредитами фізичних осіб, що мають ідентичні обставини, які спричинили виникнення заборгованості за кредитними операціями, та підстави неможливості вжиття заходів врегулювання заборгованості (тобто не перевіряючи кожну заборгованість на відповідність іншим критеріям безнадійності, що зазначені у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?
2. Чи існують обмеження щодо застосування ознаки безнадійності, встановленої абзацом 12 п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу («прострочення більше 360 днів»), при списанні за рахунок резерву безнадійної заборгованості за фінансовим кредитом фізичних осіб (крім кредитів пов’язаним особам та співробітникам, в тому числі звільненим протягом останніх трьох років), крім тих, що зазначені у  абзаці 12 п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а саме сплив 360 днів від дати настання терміну для повернення фінансового кредиту?
3. Чи є рішення уповноваженого колегіального органу Банку про списання за рахунок резерву пулу заборгованостей за фінансовими кредитами фізичних осіб, що мають ідентичні обставини, які спричинили виникнення заборгованості за кредитними операціями, та підстави неможливості вжиття заходів врегулювання заборгованості, достатнім документальним підтвердженням їх відповідності ознакам безнадійності, встановленим абзацом 12 п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?
4. Чи є списання заборгованості за фінансовим кредитом фізичних осіб «які перебували з Банком у трудових відносинах і період між датою їх звільнення та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки» операцією прощення боргу з точки зору виконання Банком функцій податкового агента, передбаченою п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу?

 

Щодо питань 1, 2

Частиною першою ст. 605 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) зазначено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п.14.1.11 п. 14.1 ст.14 Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв’язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією;

и) заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно із статтею 36 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником - фізичною особою основного зобов’язання є недійсними;

і) заборгованість особи за договором про споживчий кредит або іншим договором, анульована згідно з пунктами 12 і 16 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування».

До безнадійної заборгованості банків та небанківських фінансових установ може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб:

пов’язаних з таким кредитором;

які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах;

які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки.

При визначенні банками безнадійної заборгованості по фінансовим кредитам абзац 13 п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу щодо віднесення до безнадійної заборгованості банків та небанківських фінансових установ суми боргу за фінансовим кредитом не має обмежувальну дію щодо ознак, визначених у підпунктах «а» – «і» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Також ознаки, визначені підпунктами «а» – «і» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є самостійними ознаками, незалежними від абзацу 13 п.п. 14.1.11
п. 14.1 ст. 14 Кодексу, при визначенні безнадійної заборгованості банків по фінансовим кредитам.

Щодо питання 3

Відповідно до частини другої ст. 37 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.

Рішення уповноваженого колегіального органу банку про списання за рахунок резерву приймає правління банку відповідно до встановлених Національним банком критеріїв і під контролем наглядової ради.

 Водночас, зазначаємо, що відповідно до ст. 41 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк встановлює для банків обов'язкові правила ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

Отже, документами, які є достатніми для підтвердження відповідності ознакам безнадійності, встановленим абзацом 13 п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу,  окрім рішення наглядової ради Банку (уповноваженого колегіального органу Банку) є первинні документи, які супроводжують операції з надання фінансового кредиту та заходів по його стягненню, а також документи, що підтверджують прострочення погашення суми боргу.

  Щодо питання 4

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.  Рішення банку з питань бухгалтерського обліку, зокрема щодо знецінення або списання знеціненого активу в бухгалтерському обліку банку не має на меті встановлення, зміни чи припинення взаємних прав та обов’язків між банком та боржником, зокрема шляхом прощення боргу. Закон не зобов’язує повідомляти боржника про облікові процедури (у тому числі списання) стосовно заборгованості у бухгалтерському обліку банку.

Отже, відображення у бухгалтерському обліку банку та відповідні облікові процедури банку (у тому числі списання) щодо заборгованості позичальника перед банком не є правочином у значенні ст. 202 ЦКУ або діями, що спрямовані на зміну відповідного кредитного договору та припинення (частини) зобов’язань позичальника за таким договором шляхом прощення боргу або іншим чином. Відповідне списання банком фінансового активу з балансу не перешкоджає банку продовжувати стягнення заборгованості або відступлення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до ст. 509 ЦКУ зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 605 ЦКУ, зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитом боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Частина перша ст. 1055 ЦКУ передбачає обов’язкову письмову форму кредитного договору. Згідно з частиною першою ст. 654 ЦКУ, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, правочин (угода) щодо припинення зобов’язань (або її частини) боржника за кредитним договором із банком шляхом прощення боргу, має бути вчинений у письмовій формі, якщо кредитним договором прямо не передбачена можливість і форма такого одностороннього правочину.

Підпункт «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначає дохід платника податку - фізичної особи від прощення (анулювання) кредитором боргу (кредиту), та зобов’язання такого кредитора як податкового агента у такому випадку.

З урахуванням наведеного вище, списання банком у бухгалтерському обліку кредиту, виданого банком боржнику, як фінансового активу банку, не є прощенням боргу, та сума такої списаної банком заборгованості не включається до оподатковуваного доходу боржника для цілей застосування п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 Кодексу.

Аналогічне роз’яснення надане узагальнюючою податковою консультацією щодо оподаткування операцій зі прощення чи списання заборгованості, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 01.02.2018 № 77. 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).