Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.08.2026 р. № 4658/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

                

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення від (   ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, у 2015 році платник податків придбала нежитлові будівлі у (  ) області, що в цілому складаються з адміністративної будівлі, гаража, майстерні, складу, прохідної, вбиральні, огорожі та вимощення.

Рішенням виконавчого комітету (  ) міської ради присвоєно та затверджено окремим нежитловим будівлям, що належать платнику податків, нові адресні номери.

У грудні 2015 року платник податків звернулася до державного нотаріуса для нотаріального посвідчення договору поділу нежитлових будівель. Проте нотаріус відмовив платнику податку у вчиненні нотаріальних дій, оскільки платник податків є єдиним власником зазначеного нерухомого майна.

В подальшому платник податків звернулася до суду щодо поділу нежитлової будівлі на самостійні об’єкти (одиниці) нерухомого майна. Рішенням суду позовну заяву платника податку задоволено.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що (  ) міською радою у 2014 році зареєстровано право власності  на земельну ділянку загальною площею (  ) га, кадастровий номер (  ).

Самостійні об’єкти нерухомого майна, що належать платнику податків, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером (  ). В той же час у платника податків не оформлено право оренди чи постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером (  ).

У провадженні (  ) районного суду перебуває справа за позовною заявою першого заступника керівника (  ) окружної прокуратури (  ) області в інтересах (  ) міської ради до платника податків про стягнення безпідставно збережених коштів (орендної плати) за користування земельною ділянкою  (  ).

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи виникає у платника податків обов’язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку на якій розміщені об’єкти нежитлових будівель, які належать платнику податків? Якщо так, то з якого періоду і щодо якого розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв)? 

2. Чи виникає у платника податків обов’язок зі сплати земельного податку за земельну ділянку на якій розміщені об’єкти нежитлових будівель, які належать платнику податків? Якщо так, то з якого періоду і щодо якого розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв)? 

3. Чи існував у платника податків обов’язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером (  ) у 2022-2025 роках?   

Щодо питань першого-третього

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю – Кодексом.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому орендна плата для цілей розділу XII Кодексу – це обов’язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються, зокрема, ЗКУ, Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Кодексу землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:

на праві постійного користування;

на умовах оренди.

Відповідно до п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Кодексу платниками плати за землю є платники орендної плати – це землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Об’єктами оподаткування платою за землю, зокрема, є об’єкти оподаткування орендною платою – земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (п.п. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 Кодексу).

Відповідно до ст. 269 Кодексу платниками плати за землю є:

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;

платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Об’єктом оподаткування платою за землю є:

земельні ділянки та земельні частки (паї), які перебувають у власності;

земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

об’єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (ст. 270 Кодексу).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є :

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня (п. 287.2 ст. 287 Кодексу).

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (абзац перший п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 01 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем  (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (п. 288.4 ст. 288 Кодексу).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 Кодексу).

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені ЗКУ.

Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗКУ, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ст. 124 ЗКУ).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом (ст. 202 ЗКУ). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку (орендної плати) в розумінні ст. 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Кодексу не повинна сплачувати земельний податок (орендну плату).

Аналогічні роз’яснення надані узагальнюючою податковою консультацією щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602.

Одночасно повідомляємо, що використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства.

Також, орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377 Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ), ст. ст. 120, 125, 126 та 206 ЗКУ, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди
(ст. ст. 1166, 1167 ЦКУ) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію