Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.08.2026 р. № 4685/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо можливості заснування громадською та благодійною організаціями товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ), отримання ними доходів (дивідендів) та збереження статусу неприбутковості та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Громадська організація має статус неприбуткової організації, включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Громадська організація просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

        1.Чи відповідатиме критеріям неприбутковості громадська та благодійна організації, що мають статус неприбуткових організацій  та засновують ТОВ?

        2. Чи відповідатиме критеріям неприбутковості отримання громадською та благодійною організаціями, що включені до Реєстру, дивідендів від створеного ними ТОВ за умови спрямування таких дивідендів виключно на свою статутну діяльність?

        Щодо питань 1 та 2

        Насамперед зауважимо, що оскільки, відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу, до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання вчинення та оформлення правочинів суб’єктів господарювання, порядку створення юридичних осіб не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших нормативно-правових актів щодо здійснення господарської діяльності.

        Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу

        Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

        Положення законодавства щодо створення та діяльності юридичних осіб закріплено у Цивільному кодексі України від  16 січня 2003 року № 435-IV (зі змінами) (далі – ЦКУ).  

        Відповідно до частини першої ст. 83 глави 7 ЦКУ, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

        Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

        Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом (частина четверта ст. 83 ЦКУ).

        Відповідно до ст. 84 ЦКУ, товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об’єднання, що діють з метою одержання прибутку.

        Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначає Закон України від 06 лютого 2018 року № 2275–VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (зі змінами (далі – Закон № 2275).

        Статтею 26 Закону № 2275 визначено, що виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

        Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

        Обмеження виплати дивідендів визначено ст. 27 Закону № 2275.

        Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

        Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

        утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

        установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

        установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

        внесена контролюючим органом до Реєстру.

        Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

        Водночас, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

        Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

        Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, можуть бути віднесені громадські об’єднання, благодійні організації.

        Щодо перебування громадського об'єднання у статусі неприбуткової організації

        Відповідно до ст. 1 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об’єднання» (зі змінами) (далі – Закон № 4572), громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

        Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

        Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

        Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

        Громадські об’єднання утворюються і діють відповідно до принципів, визначених ст. 3 Закону № 4572, один з яких полягає у відсутності майнового інтересу їх членів (учасників) щодо права на частку майна громадського об'єднання і такі члени (учасники) не відповідають за зобов’язаннями такого громадського об'єднання. Доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

       Статтею 11 Закону № 4572 визначено відомості, які має містити статут громадського об’єднання, зокрема: відомості про мету (цілі) та напрями діяльності такого об’єднання; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання.

        Статтею 21 Закону № 4572 передбачено права громадських об'єднань.

        Так, громадське об'єднання зі статусом юридичної особи має право, зокрема:

        1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;

        2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

        З урахуванням викладеного вище положення Кодексу не обмежують можливість здійснення громадськими об’єднаннями у статусі неприбуткових організацій підприємницької діяльності у встановленому порядку, що відповідає меті, заради якої вони були створені, для подальшого фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

       Також зазначимо, що використання громадським об’єднанням у статусі неприбуткової організації своїх доходів (прибутків) або їх частини на фінансування напрямів діяльності, які не визначено установчими документами такого об’єднання, та якщо використання таких доходів (прибутків) не є фінансуванням видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, є порушенням вимог п. 133.4            ст. 133 Кодексу щодо перебування громадського об’єднання у статусі неприбуткової організації.

       Отже, громадське об’єднання у статусі неприбуткової організації має право створити в порядку, передбаченому законом, товариство з обмеженою відповідальністю за умови, що така опосередкована підприємницька діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання згідно з установчими документами та сприяє її досягненню, і при цьому забезпечується спрямування отриманих доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, в межах профільного Закону № 4572, з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу, без розподілу таких доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів громадського об’єднання, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

        Щодо перебування благодійні організації у статусі неприбуткової організації

        Закон України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (зі змінами) (далі – Закон № 5073) визначає загальні засади благодійної діяльності в Україні, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.

        Благодійною діяльністю, згідно з п. 2 частини першої ст. 1 Закону № 5073, є добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

        Благодійним фондом визнається благодійна організація, яка діє на підставі статуту, має учасників та управляється учасниками, які не зобов’язані передавати цій організації будь-які активи для досягнення цілей благодійної діяльності. Благодійний фонд може бути створено одним чи кількома засновниками. Активи благодійного фонду можуть формуватися учасниками та/або іншими благодійниками (частина четверта ст. 13 Закону № 5073).

        Цілі та сфери, види благодійної діяльності встановлено відповідно ст. 3 та ст. 5 Закону № 5073.

        Статтею 5 Закону № 5073 передбачений перелік видів благодійної діяльності, який включає у тому числі безоплатну передачу у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав (п. 1 частини першої ст. 5 Закону № 5073); безоплатну передачу бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права (п. 2 частини першої ст. 5 Закону № 5073); безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів (п. 4 частини першої ст. 5 Закону № 5073) тощо.

        Тож, благодійні організації передають кошти, інше майно, надають послуги та виконують роботи в межах проведення благодійної діяльності на безоплатній основі.

        Установчі документи благодійної організації повинні містити, зокрема, цілі та сфери благодійної діяльності, джерела активів (доходів), порядок контролю і звітності благодійної організації (п. 2 та п. 6 частини другої ст. 14 Закону № 5073).

        Статтею 11 Закону № 5073 передбачено засади діяльності благодійних організацій.

        Так, метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій.

        Благодійні організації самостійно визначають сфери, види, місце (територію), строки і бенефіціарів благодійної діяльності в установчих документах, благодійних програмах або інших рішеннях органів управління.

        Благодійні організації мають право створювати відокремлені підрозділи, бути засновником та учасником інших благодійних організацій, а також спілок, асоціацій, інших добровільних об’єднань, здійснювати спільну благодійну діяльність, а також мати інші права згідно із законом.

        Відповідно до ст. 16 Закону № 5073, благодійні організації мають право власності та інші речові права на кошти, цінні папери, земельні ділянки, інше нерухоме та рухоме майно, а також нематеріальні активи, якщо інше не встановлено законом або установчими документами.

        Використання активів (доходів) та правочини благодійних організацій не повинні суперечити актам законодавства та цілям благодійної діяльності.

        Розмір адміністративних витрат благодійної організації не може перевищувати 20 відсотків доходу цієї організації у поточному році.

        Благодійні організації мають право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку, що сприяє досягненню їх статутних цілей.

        Тож обов’язковими умовами для благодійної організації у статусі неприбуткової організації є, зокрема, використання своїх доходів виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами в межах профільного Закону № 5073, а також заборона розподілу доходів або їх частини серед засновників (учасників) такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску, виплати компенсацій та інших виплат на користь працівників благодійної організації у встановленому Кодексом порядку), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

        При цьому, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

        Отже, благодійні організації мають право створювати відокремлені підрозділи, бути засновником та учасником інших благодійних організацій, а також спілок, асоціацій, інших добровільних об’єднань. Водночас Законом № 5073 не передбачено  для благодійних організацій право створювати або бути учасником господарських товариств, діяльність яких спрямована на отримання прибутку для подальшого його розподілу між учасниками (виплата дивідендів).

        Створення благодійною організацією у статусі неприбуткової організації господарського товариства або придбання частки у статутному капіталі діючого господарського товариства є порушенням  вимог ст. 11 Закону № 5073 та  п. 133.4 ст. 133 Кодексу для перебування зазначеної благодійної організації у Реєстрі, а саме: нецільове використання коштів благодійної організації (спрямування коштів на створення ТОВ).

        У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру та зобов’язана визначити податкове зобов’язання з податку на прибуток   підприємств відповідно до п.п. 133.4.3 та п.п. 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

        Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).