Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.08.2026 р. № 4700/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (     ) щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Товариство у своєму зверненні повідомило, що здійснює діяльність у сфері виробництва, постачання та технічного забезпечення електротехнічним обладнанням об’єктів електроенергетичної інфраструктури України. У зв’язку з постійними обстрілами, Товариство забезпечує термінове виготовлення, комплектацію та доставку електротехнічного обладнання для підприємств енергетичного сектору України з метою швидкого відновлення пошкоджених електричних мереж та забезпечення об’єктів критичної інфраструктури. Особливістю діяльності Товариства є необхідність у постійному переміщенні працівників для термінових виїздів до виробничих об’єктів, доставки комплектуючих, технічного супроводу обладнання, участі у відновлюваних роботах та для виконання договірних зобов’язань перед підприємствами енергетичної галузі України. Для виконання трудових функцій працівники використовують власний транспорт. Товариство планує укладати з працівниками угоди щодо використання власного транспорту під час виконання трудових обов’язків та забезпечувати такі службові поїздки паливом для потреб господарської діяльності Товариства. Відповідно до таких договорів транспортний засіб залишається у власності працівників, не передається в оренду Товариству, паливо використовується виключно для службових поїздок, встановлюється ліміт використання пального та ведеться облік первинної документації.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи виникає у працівника оподатковуваний дохід у разі забезпечення Товариством паливом через корпоративну паливну картку, якщо паливо використовується виключно під час виконання трудових обов’язків?

2. Чи підпадає така операція під визначення додаткового блага відповідно до положень Кодексу?

3. Чи виникає у Товариства обов’язок щодо нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб, військового збору та відображення такого доходу у податковій звітності?

4. Чи має право Товариство відносити витрати на придбання пального до витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням господарської діяльності?

5. Чи впливає на податкову кваліфікацію операцій той факт, що забезпечення пальним здійснюється в умовах  дії воєнного стану, коли Товариство об’єктивно зобов’язане організовувати автономну логістику для підтримання безперервної господарської діяльності?

6. Чи є правомірним висновок, що за наявності належного документального підтвердження службового використання автомобіля та пального, у працівника відсутній об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором?

Щодо питань першого – третього, п’ятого та шостого

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлено розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу).

При цьому об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4  п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Податковий агент, визначення якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок (військовий збір) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Враховуючи викладене, дохід працівника у вигляді вартості пального, придбаного з використанням корпоративної (паливної) картки, отриманої від роботодавця, та використаного при експлуатації власного транспортного засобу на підставі угоди, укладеного з юридичною особою (роботодавцем), під час виконання ним трудових обов’язків у розмірі норм витрат, встановлених роботодавцем, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Разом з тим зазначений дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо з відповідним оподаткуванням у розмірі перевищення норм витрат палива, встановлених роботодавцем, використання транспортного засобу для потреб підприємства без належного підтвердження або використання автомобіля протягом робочого дня для власних потреб.

Водночас слід зазначити, якщо зазначеною фізичною особою - працівником у разі необґрунтованого використання пального, виданого юридичною особою, відшкодовується вартість цього пального юридичній особі (роботодавцю), то у розумінні Кодексу відсутня кваліфікуюча ознака доходу, поняття якого наведено у п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а отже обов’язку щодо нарахування, утримання та перерахування (сплати) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору не виникає

Щодо питання четвертого

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування  фінансового результату до оподаткування на суму витрат з придбання Товариством пального, що використовується працівниками для виконання службових завдань із використанням власних транспортних засобів.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

Отже, питання порядку формування витрат у бухгалтерському обліку на суму придбання Товариством пального, що використовується працівниками для виконання службових завдань із використанням власних транспортних засобів та підтвердження таких витрат первинними документами належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.