Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.08.2026 р. № 4651/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні платник податків зазначив, що є фізичною особою - підприємцем – платником та здійснює господарську діяльність у сфері автомобільного транспорту (основний вид діяльності – 49.41 Пасажирський наземний транспорт / Вантажний автомобільний транспорт). У своїй господарській діяльності платник сплачує податки та складає первинні документи, зокрема товарно – транспортні накладні (ТТН), які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 12.12.2025 року № 1727 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв’язку України та Міністерства транспорту України спрямованих на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної анергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони в частині врегулювання організації робочого часу та відпочинку у галузі автомобільного транспорту в Україні» (далі – Наказ № 1727) внесено зміни до форми ТТН (додаток 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні), які набирали чинності 26 липня 2026 року.

Згідно з цими змінами, у формі ТТН з’явився новий реквізит «Місце де зберігається автомобіль».

3 метою правильного застосування норм законодавства, платник податків звернувся за роз’ясненням до розробника форми ТТН – Міністерства розвитку громад та територій України.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи матиме ТТН (у редакції Наказу № 1727), складена після 26 липня 2026 року, юридичну силу первинного бухгалтерського документа (достатнього для підтвердження факту здійснення господарської операції, формування витрат та податкового кредиту з ПДВ), якщо реквізит «Місце де зберігається автомобіль» у ній залишиться незаповненим (або в ньому буде проставлено прочерк) з огляду на офіційну позицію Мінрозвитку (лист від 01.07.2026 № 17395/32/10-26) щодо необов'язковості його заповнення при стандартних комерційних перевезеннях?

2. Чи є правомірним (з точки зору податкового законодавства) визнання контролюючими органами ДПС господарської операції з перевезення вантажу нереальною (безтоварною) виключно на тій підставі, що в ТТН не заповнено реквізит «Місце де зберігається автомобіль» за умови наявності інших обов’язкових реквізитів та фактичного підтвердження руху активів, та за яких умов?

3. У випадку, якщо заповнення зазначеного реквізиту є обов’язковим з точки зору податкового законодавства, чи виникає у платника податків обов’язок подавати до органів ДПС повідомлення за формою № 20-ОПП щодо кожної адреси тимчасової стоянки (паркінгу, тощо) під час виконання рейсу, якщо така адреса буде вказана ним у реквізиті «Місце де зберігається автомобіль» у ТТН?

4. Чи буде вважатися порушенням ведення податкового обліку розбіжність між адресою, вказаною у реквізиті ТТН «Місце де зберігається автомобіль», та адресами об’єктів оподаткування (гаражів, стоянок, тощо), про які платник попередньо повідомив контролюючий орган за формою № 20-ОПП?

Щодо першого та другого питань

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закону № 996) визначено, що:

господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Правовою основою визнання господарських операцій безтоварними є положення ст. 234 Цивільного кодексу України, відповідно до яких угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків, є фіктивною.

Згідно зі ст. 9 Закону № 996 первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

При цьому, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Таким чином, з питання оформлення та ведення первинних документів, зокрема ТТН, а також визнання безтоварними господарські операції у разі відсутності у ТТН заповненого реквізиту «Місце де зберігається автомобіль»,  доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Щодо третього та четвертого питань

Обов’язок платника податків повідомляти контролюючі органи за основним місцем обліку про всі об’єкти оподаткування згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі – Порядок № 1588), встановлений п. 63.3 ст. 63 Кодексу.

Процедура та строки подання до контролюючих органів заяви № 20-ОПП встановлені розділом VIII Порядку № 1588.

Відповідно до п. 8.4 розділу VIIІ Порядку № 1588 заява № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У заяві № 20-ОПП надається інформація про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Під час надання заяв № 20-ОПП може застосовуватись принцип укрупнення інформації про об’єкт оподаткування.

Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об’єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера.

Інформація про однотипні (за видом, використанням, станом та видом права власності) автомобільні транспортні засоби, які не є пунктами пересувної роздрібної торгівлі, громадського харчування або послуг, інших ніж пасажирські та вантажні перевезення, може бути подана в заяві № 20-ОПП як узагальнена з типом об’єкта оподаткування «автомобільні транспортні засоби» та зазначенням кількості таких транспортних засобів в графі «Реєстраційний номер об’єкта оподаткування».

Заява № 20-ОПП заповнюється з дотриманням Пам’ятки для заповнення розділу 3 Заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Додаток до заяви № 20-ОПП), що містить опис даних, які зазначаються у відповідних графах цієї заяви.

Правовстановлювальні документи на відповідний об’єкт оподаткування є першоджерелом даних для заяви № 20-ОПП.

Виходячи з цього, керуючись п. 63.3 ст. 63 Кодексу та розділом VIII Порядку № 1588, суб’єкт господарювання – автомобільний перевізник, який здійснює на комерційній основі перевезення вантажів транспортними засобами, повідомляє контролюючий орган про об’єкти, через які він провадить діяльність. У заяві № 20-ОПП він вказує відомості, наприклад, про транспортні засоби (вантажні автомобілі, автобуси, причепи, легкові авто, спецтехніка), офісні приміщення, автопарки, гаражі, депо, станції технічного обслуговування, склади, термінали, майданчики тощо.

Інформація про транспортні засоби для вантажних перевезень може бути подана у заяві № 20-ОПП як узагальнена, якщо вони збігаються за видом, використанням, станом та видом права власності і не є пунктами пересувної торгівлі чи надання послуг.

Обов’язок повідомляти контролюючий орган щодо кожної адреси транзитної зупинки, тимчасової стоянки, паркінгу тощо, де транспортний засіб може перебувати під час рейсу у суб’єкта оподаткування не виникає, оскільки підставою для подання заяви № 20-ОПП про об’єкти оподаткування є виникнення права володіння, користування, розпорядження на такий об’єкт.

Якщо у ТТН зазначено адресу, яка фактично є об’єктом оподаткування (склад, база, автогосподарство, стоянка тощо) суб’єкта господарювання, але про такий об’єкт не було повідомлено у заяві № 20-ОПП контролюючий орган, це буде вважатись порушенням встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах, за що передбачена відповідальність згідно зі ст. 117 Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

______________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.