Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, відповідно до рішень суду Підприємством у повному обсязі здійснено виплати на користь фізичної особи , а саме: було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з утриманням із нарахованої суми податку на доходи фізичних осіб та військовий збір відповідно до вимог законодавства України.
Водночас постановами від, від 26 по справі № Київський апеляційний суд постановив стягнути з Підприємства на користь сплачений останнім судовий збір у сумах грн і грн та витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Відповідно до рішень суду Підприємство виплатило суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, з яких утримано та сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Зазначені в рішеннях суду суми, включено до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи відповідно до вимог ст. 164 Кодексу.
Як зазначено вище, Підприємством як податковим агентом, який нараховує (виплачу, надає) оподатковуваний дохід на користь фізичної особи з виплат, що належали, утримано та перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб (за ставкою 18 відсотків, що визначено відповідно до ст. 167 Кодексу) і військовий збір (за ставкою 5 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 до підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу). Виплату коштів здійснено за вирахуванням сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які було утримано та сплачено до бюджету.
Однак на підставі постанов державних виконавців про закінчення виконавчого провадження з Підприємства, у порядку примусового виконання, було стягнуто на користь решту суми заборгованості: суми податку на доходи фізичних осіб та військовий збір, які раніше були утримані та перераховані Підприємством як податковим агентом до бюджету.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються Підприємством фізичній особі на виконання рішення суду?
2. Якщо зазначені суми є об’єктом оподаткування, чи правомірно Підприємство як податковий агент утримав і перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір під час їх виплати фізичній особі?
3. Якщо суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, що відшкодовуються фізичній особі на виконання рішення суду, не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, за якою ознакою доходу такі виплати мають відображатись в додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску для податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Розрахунок ЮО)?
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.
Згідно зі ст. 133 глави 8 «Судові витрати» Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи.
До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 67 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Щодо першого – третього питань
Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.
Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Підпунктом 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4
п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:
дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2
ст. 164 Кодексу).
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).
Також вказаний дохід для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
При цьому податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Враховуючи викладене, оскільки відшкодування за рішенням суду судових витрат та витрат на правничу допомогу фізичним особам здійснюється юридичною особою, то зазначений дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу таких платників як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Крім того, при нарахуванні такого доходу (відшкодування) юридична особа виступає податковим агентом та зобов’язана утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за рахунок фізичної особи.
Разом з тим відповідно до п. 18.2 ст. 18 Кодексу податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
________________________________________________________________________________________________________________________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |