X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.08.2026 р. № 4711/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство є юридичною особою з місцем розташування офісу – ( ). Відповідно до Статуту Підприємства в його склад входять регіональні структурні підрозділи (далі - РСП), які є відокремленими структурними підрозділами без права юридичної особи та знаходяться в,    , та (  ).

РСП має право відкривати поточні рахунки в національній валюті в установах банків України, має окремий баланс, який входить до зведеного балансу Підприємства, печатку, штампи та бланки зі своїм найменуванням і зазначенням належності до Підприємства, інші необхідні реквізити. Кожне РСП самостійно нараховує та сплачу єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) до територіального органу Пенсійного фонду за місцем знаходження РСП.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Хто та за якою формою повинен подавати звітність про нарахування, обчислення та сплату внеску при невиконанні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: Підприємство - як юридична особа, зведену по Підприємству в цілому, чи кожен РСП окремо за місцем його знаходженням?

2. Куди та кому повинен сплачуватись внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі – внесок) при невиконанні регіональним структурним підрозділом нормативу робочих місць для працевлаштуванні осіб з інвалідністю - за місцем розташування Підприємства або за місцем розташування РСП?

Згідно з п.п. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 Кодексу поняття «відокремлені підрозділи» з метою оподаткування вживається у значенні, визначеному Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини першої ст. 95 ЦКУ філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи (частина друга ст. 95 ЦКУ).

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва (частина третя ст. 95 ЦКУ).

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначено Законом України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 875).

З 1 січня 2026 року введено в дію Закон України від 15 січня 2025 року № 4219-IХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» (далі – Закон № 4219), яким внесено зміни до порядку працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, до Закону № 875.

Відповідно до ст. 182 Закону № 875 платниками внеску є роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить вісім і більше працівників та які в цьому кварталі не виконали обов’язок щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ст. 182 Закону № 875.

При цьому згідно з положеннями ст. 1 Закону № 875:

роботодавцем для цілей Закону № 875 вважається юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, фізична особа – підприємець, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), контракту про проходження служби або на інших умовах, передбачених законодавством, крім цивільно-правових договорів, та несуть відповідальність за підприємство та/або установу.

Крім того, відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4219 на період адміністрування податковими органами Внеску (з дати початку і до дати припинення адміністрування з одночасною передачею цієї функції Пенсійному фонду України та його територіальним органам) окремі норми Закону № 875 діють у такій редакції:

Роботодавці/платники внеску зобов’язані, зокрема:

своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати Внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника внеску;

подавати звітність про нарахування, обчислення та сплату внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 875, до податкового органу за основним місцем обліку платника внеску у строки та в порядку, встановлені Законом № 875. Форма, за якою подається звітність про нарахування, обчислення та сплату внеску, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Враховуючи викладене, оскільки відокремлені підрозділи Підприємства не мають статусу юридичної особи, то у розумінні Закону № 875 та Закону № 4219 такі підрозділі не можуть вважатися «роботодавцями», а отже обов’язок щодо нарахування внеску та подання звітності (розрахунку) щодо осіб з інвалідністю з метою сплати внеску виникає у головного Підприємства – як юридичної особи.

Отже, Підприємство як юридична особа зобов’язане сплачувати внесок та подавати звітність про нарахування, обчислення та сплату внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 875 до податкового органу за основним місцем обліку Підприємства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію