Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.08.2026 р. № 4726/ІПК/99-00-19-03-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації платника-юридичної особи щодо застосування норм податкового законодавства при сплаті податків представником платника за договором доручення та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє таке.

У своєму зверненні платник повідомив, що практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає в отриманні відповіді на питання:

чи може інший суб’єкт господарювання (юридична особа), фізична особа-підприємець або фізична особа сплатити (погасити) податкове зобов’язання або податковий борг за іншу фізичну чи юридичну особу (платника податків) за умови, шо такий суб’єкт господарювання (юридична особа), фізична особа мають повноваження представника платника податку, які (повноваження) надаються йому на підставі договору доручення або іншого договору з повноваженнями представництва?

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення  податкового законодавства регулюються Кодексом (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 Кодексу).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом (пункт 36.1 статті 36 Кодексу).

Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2 статті 36 Кодексу).

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Кодексу). Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов’язку встановлюються Кодексом (пункт 38.3 статті 38 Кодексу).

Джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (пункт 87.1. статті 87 Кодексу).

Відповідно до пункту 87.7 статті 87 Кодексу забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представником платника податку (пункт 38.2 статті 38 Кодексу).

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних зі сплатою податків, на підставі закону або довіреності (пункт 19.2 статті 19 Кодексу).

Відповідно  до частини першої статті 237 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів (частини друга статті 237 ЦКУ).

Згідно з частиною першою статті 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (Повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (Довірителя) певні юридичні дії.

Тобто, договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

Органи ДПС при відображенні в інтегрованих картках платників (далі - ІКП) інформації Державної казначейської служби України про сплату платежів використовують для ідентифікації платника такі реквізити платіжної інструкції: найменування / прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку.

Враховуючи вищевикладене, у випадках коли юридичною чи фізичною особою  (повіреним) на підставі договору доручення або іншого договору з повноваженнями представництва сплата податкового зобов’язання або податкового боргу здійснюється за іншу юридичну чи фізичну особу (довірителя), то  сплачені кошти будуть відображені в ІКП довірителя за умови, якщо така сплата здійснена повіреним з банківського рахунку довірителя, тобто за рахунок власних коштів довірителя.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).