Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.08.2026 р. № 4727/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в частині оподаткування операцій з отримання від нерезидента рекламної продукції та запасних частин у межах виконання дистриб’юторського договору, а також застосування положень статті 39 розділу І Кодексу та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податків здійснює господарську діяльність на території України та є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах.

Платник податків є офіційним дистриб’ютором продукції нерезидента – виробника на території України.

Між платником податків та нерезидентом укладено дистриб’юторський договір, відповідно до якого платник податків здійснює імпорт та реалізацію продукції виробника, організацію гарантійного та сервісного обслуговування, розвиток дилерської та сервісної мережі, а також проведення маркетингових заходів з просування продукції виробника.

За інформацією платника податків, у межах виконання умов зазначеного договору нерезидент передає платнику податків рекламну продукцію та брендовані матеріали (сувенірну продукцію, каталоги, інформаційні матеріали тощо), а також запасні частини до обладнання, які використовуються для виконання гарантійних ремонтів продукції виробника.

Платник податків зазначає, що така передача здійснюється без окремої компенсації вартості відповідних матеріальних цінностей, без укладення окремих договорів купівлі-продажу, поставки або дарування, без визначення окремої договірної вартості та у зв’язку з виконанням сторонами умов дистриб’юторського договору.

За твердженням платника податків, рекламна продукція використовується виключно для проведення маркетингових заходів, презентацій продукції, виставок, навчання дилерів та сервісних партнерів, оформлення торговельних місць та популяризації торговельної марки виробника.

Запасні частини використовуються для виконання гарантійних ремонтів продукції виробника та не реалізуються платником податків як окремий товар і не використовуються для здійснення будь-якої іншої господарської діяльності.

Платник податків вважає, що передача зазначених матеріальних цінностей не є самостійною операцією з безоплатного отримання товарів, а є складовою виконання комплексу взаємних прав та обов’язків сторін за дистриб’юторським договором.

Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає у необхідності отримання роз’яснення щодо застосування норм Кодексу при визначенні податкових наслідків операцій з отримання від нерезидента рекламної продукції та запасних частин у межах виконання дистриб’юторського договору, а також щодо застосування положень статті 39 розділу І Кодексу до таких операцій.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи правильно платник податків розуміє норми Кодексу, що у випадку, коли виробник – нерезидент передає офіційному дистриб’ютору рекламну продукцію та запасні частини виключно для забезпечення виконання сторонами взаємних обов’язків за дистриб’юторським договором, така передача не утворює самостійної господарської операції з безоплатного постачання товарів, а є складовою виконання основного договору?

2. Чи повинна при визначенні податкових наслідків зазначених операцій враховуватися їх економічна сутність та фактичне призначення, а саме використання рекламної продукції виключно для просування продукції виробника, а запасних частин – виключно для виконання гарантійних зобов’язань виробника?

3. Чи виникає у платника податків дохід для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств у зв’язку з отриманням від виробника рекламної продукції та запасних частин за наведених у цьому запиті фактичних обставин?

У разі позитивної відповіді платник податків просить зазначити:

норму Кодексу, яка встановлює такий обов’язок;

порядок визначення суми доходу;

дату виникнення такого доходу;

порядок документального підтвердження вартості отриманих матеріальних цінностей.

4. Чи виникає у платника податків об’єкт оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) при отриманні рекламної продукції та запасних частин від виробника за описаних у запиті обставин?

Якщо відповідь є позитивною, платник податків просить зазначити:

норму Кодексу, яка встановлює такий обов’язок;

дату виникнення податкових зобов’язань;

базу оподаткування;

порядок документального оформлення таких операцій.

5. Чи виникають у платника податків податкові наслідки з ПДВ при безоплатній передачі рекламної продукції дилерам, сервісним партнерам або кінцевим споживачам, якщо така передача здійснюється виключно з метою виконання маркетингової політики виробника відповідно до умов дистриб’юторського договору?

6.  Чи виникають у платника податків податкові наслідки з ПДВ під час використання безоплатно отриманих запасних частин виключно для виконання гарантійного ремонту продукції виробника без отримання окремої компенсації їх вартості?

7. Чи є операції з передачі виробником рекламної продукції та запасних частин офіційному дистриб’ютору господарськими операціями для цілей статті 39 розділу І Кодексу, якщо такі матеріальні цінності передаються виключно як складова виконання дистриб’юторського договору?

8. Чи підлягають зазначені операції відображенню у звіті про контрольовані операції відповідно до статті 39 розділу І Кодексу?

9. У разі, якщо такі операції підлягають відображенню у звіті про контрольовані операції, платник податків просить роз’яснити:

яка саме вартість повинна використовуватися для їх відображення;

якими нормами законодавства визначається така вартість;

якими первинними документами вона повинна підтверджуватися?

10. Чи враховується вартість рекламної продукції та запасних частин при визначенні загального обсягу контрольованих операцій відповідно до підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу?

11. Чи впливає на порядок оподаткування той факт, що:

рекламна продукція використовується виключно для просування продукції виробника;

запасні частини використовуються виключно для виконання гарантійних зобов’язань виробника;

такі матеріальні цінності не є предметом окремого договору;

між сторонами відсутні окремі договори дарування або безоплатної передачі;

передача зазначених матеріальних цінностей здійснюється виключно у зв’язку з виконанням дистриб’юторського договору?

12. Чи може Державна податкова служба України погодитися з висновком платника податків про те, що за наведених у цьому запиті фактичних обставин рекламна продукція та запасні частини не є самостійним предметом цивільно-правових та господарських відносин між сторонами, а є способом виконання комплексу взаємних договірних обов’язків, визначених дистриб’юторським договором, у зв’язку з чим податкові наслідки повинні визначатися саме з урахуванням економічної сутності таких правовідносин?   

 

Щодо питань 1 – 3, 11, 12

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 розділу ІІ Кодексу для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положення Кодексу не містять різниць щодо операцій з отримання від нерезидента рекламної продукції та запасних частин для гарантійних ремонтів продукції виробника.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Водночас, у разі якщо операції з придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидентів підпадають під визначення контрольованих, платник податку самостійно коригує ціни в таких операціях згідно з вимогами підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 розділу І Кодексу та визначає різницю відповідно до положень підпункту 140.5.2 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Кодексу. Крім того, у разі, коли операції з такими нерезидентами не є контрольованими, застосовуються вимоги підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Кодексу.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Таким чином, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій з отримання від нерезидента рекламної продукції та запасних частин для гарантійних ремонтів продукції виробника належить до компетенції Міністерства фінансів України, як головного регулятора з питань методології бухгалтерського обліку.

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V,  підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу; операції з ввезення товарів на митну територію України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов’язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню) (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Під ввезенням товарів на митну територію України розуміється сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України (підпункт 14.1.21¹ пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу V Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками − суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 розділу V Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, з ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V Кодексу (пункт 198.2 статті 198 розділу V Кодексу).

Документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі ввезення товарів на митну територію України, є митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 розділу V Кодексу).

 

Щодо питання 4

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону № 996).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу безпосередньо операція з отримання (у тому числі безоплатного) від нерезидента товарів (рекламної продукції, запчастин) не є обʼєктом оподаткування ПДВ. В той же час обʼєктом оподаткування ПДВ є операція з ввезення товарів на митну територію України. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Питання визначення бази оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України належить до компетенції Державної митної служби України.

Податок на додану вартість, сплачений при ввезенні на митну територію України товарів, включається до складу податкового кредиту платника  податку на підставі  належним чином оформленої митної декларації.

 

Щодо питання 5

Операція платника податку з безоплатної передачі товарів (у тому числі в рекламних цілях) у розумінні норм підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I та пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу є операцією з постачання товарів, яка є об’єктом оподаткування ПДВ (незалежно від того, в межах виконання якого договору здійснюється така безоплатна передача товарів).

Для операцій платника податку з постачання на митній території України товарів, раніше ввезених таким платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної вартості, але не нижче ціни придбання (без урахування величини митної вартості).

Отже, якщо платник податку в межах проведення рекламних (маркетингових) заходів безоплатно передає товари, які ним було отримано від постачальника-нерезидента безоплатно (тобто ціна їх придбання дорівнює нулю),  то база оподаткування за такою операцією дорівнює нулю.

 

Щодо питання 6

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону № 996).

При використанні під час гарантійного обслуговування запасних частин, у разі, якщо такі запчастини були поставлені як частина такого обладнання та не постачалися як окремий товар, відбувається, виходячи із суті здійснюваної операції, надання послуги з гарантійного обслуговування, яка не підлягає оплаті отримувачем, а не постачання окремої запасної частини.

У разі якщо вартість наданих послуг/переданих товарів (зокрема, у зв’язку з гарантійним обслуговуванням) включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) товарів та компенсується їх споживачами, збільшуючи при цьому базу оподаткування ПДВ у постачальника, то такі товари вважаються використаними в оподатковуваних операціях, а тому передача/надання вказаних товарів не розглядається як окрема операція з постачання товарів, яка підлягає оподаткуванню ПДВ.

При наданні послуг з гарантійного ремонту податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з постачання таких послуг виникають у разі, якщо вартість такого гарантійного ремонту (у тому числі вартість запасної частини, використаної при виконанні ремонту) не включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) товарів. Такі податкові зобовʼязання мають нараховуватися виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу, яка не може бути менше вартості придбання таких товарів (у разі якщо товари було безоплатно отримано від нерезидента та надалі вони безоплатно передаються в межах гарантійного обслуговування, то база оподаткування у даному випадку дорівнює нулю).

 

Щодо питань 7 – 10

Відповідно до підпункту 39.1.1 пункту 39.1 статті 39 розділу І Кодексу платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу «витягнутої руки» (об’єкта оподаткування – у випадках, якщо застосування принципу «витягнутої руки» передбачено Кодексом або міжнародними договорами).

Підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу  визначено, що контрольованими операціями є господарські опер