Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.08.2026 р. № 4731/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (   ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи, є розробником власного програмного забезпечення та планує надавати кінцевим користувачам право використання таких комп’ютерних програм через веб-сайт (через мережу інтернет). Покупець обирає програму, здійснює оплату через платіжний сервіс після чого отримує можливість завантажити файл комп’ютерної програми. Між сторонами укладається публічний договір за умовами якого покупцю надається невиключне право використання комп’ютерної програми. При цьому, майнові права на комп’ютерні програми залишаються у правовласника, покупцю не передаються виключні майнові права, покупець не має права: відчужити майнові права, передавати право використання третім особам; видавати субліцензії; розповсюджувати комп’ютерну програму. Використання програмного забезпечення допускається виключно відповідно до його функціонального призначення та лише на одному доменному імені. В залежності від умов договору, користувачу також можуть надаватися оновлення програмного забезпечення та технічна підтримка. Зазначені послуги можуть бути включені до вартості ліцензії або реалізовуватися окремо. Відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, плата за використання комп’ютерної програми кінцевим користувачем за наведених умов не належить до роялті.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. До якого виду господарських операцій для цілей застосування Кодексу належить описана операція з надання кінцевому користувачу невиключного права використання комп’ютерної програми без передачі майнових прав інтелектуальної власності? чи є така операція постачанням товарів, постачанням послуг, постачанням програмної продукції чи іншим видом операції. Передбаченим кодексом?

2. Виходячи з відповіді на запитання № 1, чи підлягають розрахунки за такими операціями реєстрації через програмні реєстратори розрахункових операцій (далі - ПРРО)? Якщо так, то як повинна класифікуватися така операція при проведенні розрахунків через ПРРО та які норми законодавства є підставою для такого висновку?

3. Яке формулювання номенклатури предмета розрахунку у фіскальному чеку ПРРО контролюючий орган вважає таким, що відповідає вимогам законодавства? Платник податків просить висловити позицію щодо можливості застосування таких формулювань: право використання програмного забезпечення (невиключна ліцензія на один домен);  надання права використання програмного забезпечення (невиключна ліцензія», ліцензія на використання програмного забезпечення (один домен». У разі якщо жодне із зазначених формулювань, на думку контролюючого органу, не відповідає вимогам законодавства, платник просить запропонувати формулювання, яке контролюючий орган вважає правильним?

4. Чи змінюється відповідь на питання № 1-3 у випадку, якщо технічна підтримка та оновлення програмного забезпечення включені до загальної вартості ліцензії  без визначення окремої вартості таких складових?

5. Чи змінюється відповідь на питання № 1-3 у випадку, якщо технічна підтримка та оновлення програмного забезпечення реалізуються окремо від права використання комп’ютерної програми та оплачуються окремо?

Щодо питань першого, четвертого та п’ятого

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постачанням послуг є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Термін «електронні послуги» та види таких послуг визначено у п.п. 14.1.56⁵ п. 14.1 ст. 14 Кодексу. Так, під електронними послугами розуміються послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку або додатка на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях. До таких послуг, зокрема, але не виключно, належать:

а) постачання електронних примірників, надання доступу до зображень, текстів та інформації, у тому числі, але не виключно, підписка на електронні газети, журнали, книги, надання доступу та/або завантаження фотографій, графічних зображень, відеоматеріалів;

б) надання доступу до баз даних, у тому числі користування пошуковими системами та службами каталогів у мережі Інтернет;

в) постачання електронних примірників (електронно-цифрової інформації) та/або надання доступу до аудіовізуальних творів, відео- та аудіотворів на замовлення, ігор, включаючи постачання послуг з участі в таких іграх, постачання послуг з доступу до телевізійних програм (каналів) чи їх пакетів, крім доступу до телевізійних програм одночасно з їх транслюванням через телевізійну мережу;

г) надання доступу до інформаційних, комерційних, розважальних електронних ресурсів та інших подібних ресурсів, зокрема, але не виключно, розміщених на платформах спільного доступу до інформації чи відеоматеріалів;

ґ) постачання послуг з дистанційного навчання в мережі Інтернет, проведення та надання якого не потребує участі людини, у тому числі шляхом надання доступу до віртуальних класів, освітніх ресурсів, у яких учні виконують завдання онлайн, а оцінки виставляються автоматично, без участі людини (або з мінімальною її участю);

д) надання хмарної послуги в частині надання обчислювальних ресурсів, ресурсів зберігання або систем електронних комунікацій за допомогою технологій хмарних обчислень;

е) постачання програмного забезпечення та оновлень до нього, у тому числі електронних примірників, надання доступу до них, а також дистанційне обслуговування програмного забезпечення та електронного обладнання;

є) надання рекламних послуг у мережі Інтернет, мобільних додатках та на інших електронних ресурсах, надання рекламного простору, у тому числі шляхом розміщення банерних рекламних повідомлень на вебсайтах, вебсторінках чи вебпорталах.

З метою застосування п.п. 14.1.56⁵ п. 14.1 ст. 14 Кодексу до електронних послуг, зазначених в абзаці першому цього підпункту, не відносяться такі операції:

постачання товарів/послуг, замовлення (бронювання) яких здійснюється через мережу Інтернет, за допомогою мобільних додатків та інших електронних ресурсів, а фактичне постачання здійснюється без використання мережі Інтернет (зокрема, послуги з розміщення, винаймання автомобілів, послуги закладів харчування з постачання продукції, послуги пасажирського транспорту та інші подібні послуги);

постачання товарів та/або інших послуг, відмінних від електронних послуг, у складі яких є електронні послуги, у разі якщо вартість електронних послуг включена до загальної вартості таких товарів/послуг;

постачання послуг з дистанційного навчання в мережі Інтернет, у разі якщо мережа Інтернет використовується виключно як засіб комунікації між викладачем і слухачем;

постачання примірників творів у галузі науки, літератури і мистецтва на матеріальних носіях;

надання консультаційних послуг електронною поштою;

надання послуг з доступу до мережі Інтернет;

Таким чином, згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Водночас з питання правомірності віднесення зазначених у зверненні послуг до тієї чи іншої категорії послуг ДПС, враховуючи положення листа Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 11.05.2017 № 3411-08/15258-03, рекомендує звернутися до ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником Державного класифікатора продукції та послуг, за адресою: 79008, м. Львів,
вул. Кривоноса, 6.

Додатково повідомляємо, класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, зі змінами та доповненнями, (далі – Наказ № 457).

Абзацом другим п. 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків. 

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий п. 1 КВЕД ДК 009:2010).

При цьому наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Отже, фізична особа – підприємець за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.

Враховуючи викладене, для отримання більш детальної інформації з питання визначення КВЕД ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.

Щодо питання другого

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правові акти, прийняті на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено розділом ІІ Закону № 265.

Зокрема, ст. 3 Закону № 265 встановлено обов’язок суб’єктів господарювання проводити розрахунки, як у готівковій формі так і в безготівковій формі, на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО/ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єктів господарювання, які чітко визначені законодавством, у тому числі нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

До таких винятків належить, зокрема, встановлене п. 14 ст. 9 Закону № 265 право не застосовувати РРО/ПРРО при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Враховуючи зазначене повідомляємо, що за умови проведення розрахунків за надані електронні послуги (надання доступу до власного програмного забезпечення (комп’ютерних програм)) виключно за допомогою сервісів переказу коштів, з урахуванням усіх особливостей та виключень, визначених п.п. 14.1.56⁵ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, застосовування РРО/ПРРО для фізичної особи – підприємця не є обов’язковим.

У разі проведення розрахункових операцій за послуги у спосіб, відмінний від зазначеного у п. 14 ст. 9 Закону № 265, право не застосовувати РРО / ПРРО втрачається.

Щодо питання третього

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону № 265 фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

У випадку виникнення сумнівів щодо правильності віднесення певних товарів (послуг) до певних груп рекомендуємо використовувати Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016:2010  (наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457) та зазначати товар (послугу), який класифікується за назвою «Групи» замість відображення конкретної позиції.

Зазначена вище норма Закону № 265 покликана спростити користування касовою технікою для певної категорії платників податків, а тому не містить в собі формалізованих вимог до зазначення найменування товару/послуги у фіскальному чеку.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.