Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.08.2026 р. № 4769/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо податку на додану вартість (далі – ПДВ) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство у травні 2026 року склало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну, дані якої було відображено у податковій звітності з ПДВ за звітний (податковий) період травень 2026 року. Пізніше, у червні 2026 року, Товариством було виявлено помилку у вказаній податковій накладній, а саме: помилково зазначено ознаку зведеної податкової накладної. Для виправлення помилки Товариство склало розрахунок коригування до податкової накладної, показники якої виведено в нуль, та у червні 2026 року складено і зареєстровано в ЄРПН нову податкову накладну.

З огляду на зазначене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання: чи потрібно Товариству відповідно до наведеної ситуації вносити зміни до податкової звітності з ПДВ за звітні (податкові) періоди травня і червня 2026 року шляхом подання уточнюючих розрахунків?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Кодексом.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів / послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зі змінами, та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, зі змінами (далі – Порядок № 21), до податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Дані, наведені в податковій звітності з ПДВ мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 21).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

У податковій звітності з ПДВ платником податку зазначаються дані, вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній / розрахунку коригування.

Податкові зобов’язання з ПДВ відображаються у податковій декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, у якому вони виникли (за датою «першої події»), незалежно від факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Таким чином, якщо податкові зобов’язання з ПДВ відображені у податковій звітності з ПДВ у періоді їх виникнення, що підтверджується документально (дані бухгалтерського обліку), підстав для внесення змін по податкової звітності з ПДВ, в описаній у зверненні ситуації, відсутні.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).