Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.08.2026 р. № 4589/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Релігійної організації «__________» (далі – Церква) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням Церква є релігійною організацією, перебуває у статусі неприбуткової організації та внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр). Метою діяльності Церкви відповідно до її статуту є задоволення релігійних потреб, духовне виховання, освітня та благодійна діяльність тощо.

Церква є засновником приватного закладу загальної середньої освіти (школи) та приватного закладу вищої освіти (інституту). При цьому зазначені школа та інститут втратили статус неприбуткової організації та здійснюють діяльність як платники податку на прибуток на загальних підставах.

У зверненні релігійної організації поставлено такі запитання для надання індивідуальної податкової консультації:

1. Чи має право Церква у статусі неприбуткової організації надавати безповоротну фінансову допомогу школі та інституту, які є платниками податку на прибуток на загальних підставах?

2. Чи буде вважатися надання такої безповоротної фінансової допомоги як нецільове використання доходів неприбуткової організації та чи можуть такі операції призвести до виключення Церкви з Реєстру та нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств?

3. Які можливі шляхи фінансування Церквою школи та інституту (як прибуткових організацій), що не призводять до втрати статусу неприбуткової організації (зокрема, фінансування в межах реалізації статутної діяльності; цільове фінансування на конкретні програми / проєкти; укладення договорів (про надання послуг, оренду, благодійні програми тощо); інші механізми передбачені чинним законодавством)?

4. Чи впливає на розгляд питань згідно зі зверненням той факт, що Церква є засновником зазначених юридичних осіб?

 

Щодо запитань 1 – 4

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

Оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання порядку організації діяльності, вчинення та оформлення правочинів суб’єктів господарювання не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших спеціальних нормативно-правових актів у відповідній сфері діяльності.

Водночас повідомляємо, що законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається із Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» (зі змінами) (далі – Закон № 987) та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього (частина друга ст. 2 Закону № 987).

Відповідно до ст. 7 Закону № 987 релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Як передбачено частиною першою ст. 11 Закону № 987, релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому ст. 14 Закону № 987.

Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому ст. 14 Закону № 987 (частина перша ст. 12 Закону № 987).

Відповідно до п. 4 частини третьої ст. 12 Закону № 987 статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості, зокрема, про права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів.

Релігійні організації, як передбачено частинами першою, третьою та четвертою ст. 18 Закону № 987, володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом.

У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об’єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.

Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

Частиною другою ст. 23 Закону № 987 передбачено, що релігійні організації мають право здійснювати добродійну діяльність і милосердя як самостійно, так і через громадські фонди.

Щодо здійснення благодійної діяльності, то Закон України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (зі змінами) (далі – Закон № 5073) визначає загальні засади благодійної діяльності в Україні, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.

Благодійником згідно з п. 5 частини першої ст. 1  Закону № 5073 є дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

Бенефіціар – набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених Законом № 5073. Бенефіціарами благодійних організацій можуть бути також будь-які юридичні особи, що одержують допомогу для досягнення цілей, визначених Законом № 5073 (п. 1 частини першої ст. 1  Закону № 5073).

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних із ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації відповідно до п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Доходи неприбуткових релігійних організацій використовуються також для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя.

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку, як передбачено п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу,  зокрема, можуть бути віднесені релігійні організації.

Отже, якщо релігійна організація у статусі неприбуткової організації здійснює операції із надання безповоротної фінансової допомоги заснованим такою організацією закладам освіти, то такі операції не є підставою для виключення релігійної організації із Реєстру з визначенням податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств за умови, що зазначені операції проводяться в межах благодійної діяльності згідно зі статутом релігійної організації з дотриманням вимог Законів № 987 та № 5073 для реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами релігійної організації.

У разі недотримання релігійною організацією вимог, визначених абзацом другим п.п. 133.4.1 та п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).