Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.08.2026 р. № 4812/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

  Державна податкова служба України розглянула звернення щодо можливості збереження статусу неприбуткової організації при отриманні доходу у вигляді роялті та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.                                                         

  Як зазначено у зверненні, статутом Державного некомерційного товариства, що є закладом культури та неприбутковою організацією, визначено перелiк його прав та джерел формування майна. Так, одним iз зазначених прав є набуття ним майнових прав iнтелектуальної власностi, а одним iз передбачених статутом джерел формування його майна - отримання доходу у виглядi роялтi. При цьому будь-якi доходи, в тому числi отриманi у виглядi роялтi, вiдповiдно до положень статуту, не пiдлягають i нe можуть пiдлягати розподілу мiж засновником, працiвниками, членами органiв управлння та iншими пов'язаними особами, а використовуються виключно для фiнансування видаткiв на утримання, реалiзацiї його мeти, цiлей, завдань та напрямiв дiяльностi.

 

        Державне некомерційне товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

        1. Чи є порушенням вимог п. 133.4 cт. 133 Кодексу передбачення у статуті закладу культури - державного некомерцiйного товариства положення, вiдповiдно до якого такий заклад має право (поряд з iншими правами) набувати майновi права iнтелекryальноi власностi та отримувати роялтi як одне з передбачених статутом джерел формування майна, якщо вci доходи, у тому числi отримані у виглядi роялтi, вiдповiдно до положень статуту не пiдлягають розподiлу мiж засновником, працiвниками, членами органiв управлiння та iншими пов'язаними особами i використовуються виключно для фiнансування видаткiв на утримання, реалiзацiю його мети, цiлей, завдань та напрямів дiяльностi?

 

          Щодо питання 1

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

Як визначено Законом України від 31 травня 2005 року № 2605-IV «Про театри і театральну справу» (зі змінами) (далі – Закон № 2605), театр - заклад культури (підприємство, установа чи організація) або колектив, діяльність якого спрямована на створення, публічне виконання та публічний показ творів театрального мистецтва.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2605, законодавство України про театри і театральну справу базується на Конституції України і складається з цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.

Як визначено частиною першою ст. 8 Закону № 2605, метою основної діяльності театру є розвиток театрального мистецтва і театральної справи, формування та задоволення потреб населення в театральному мистецтві. Основна діяльність театру не має на меті одержання прибутку.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2605, додатковими джерелами фінансування театрів є, зокрема, винагорода (компенсація) за використання майнових прав інтелектуальної власності, що належать театру і передані за відповідним договором.

Згідно зі ст. 15 Закону № 2605, основна діяльність театрів, види якої визначені у ст. 8 цього Закону, відноситься до некомерційної діяльності театрів.

Театри мають право на одержання статусу неприбуткової організації.

Установчі документи театру, що претендує на одержання статусу неприбуткової організації, повинні визначати його статус як неприбуткової організації і відповідати всім вимогам законодавства, що висуваються до неприбуткових організацій.

Театри, що претендують на одержання статусу неприбуткової організації, після їх державної реєстрації підлягають внесенню до реєстру неприбуткових організацій податковими органами в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з частиною третьою ст. 2 Закону України від 14 грудня 2010 року № 2778-VI «Про культуру», законодавство України про культуру має на меті, зокрема, врегулювання відносин суб'єктів діяльності у сфері культури щодо інтелектуальної власності у сфері культури, забезпечення реалізації та захист авторського права і суміжних прав.

Як визначено ст. 418 Цивільного кодексу України від  16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ), право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом (ч. 2 ст. 418 ЦКУ).

Тож діяльність театру (його творчого колективу) як закладу культури передбачає створення та використання об’єктів права інтелектуальної власності, використання яких може бути підставою для отримання доходу у вигляді роялті.

Як визначено п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

До пасивних доходів належать, зокрема, доходи, отримані у вигляді роялті (п.п. 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України від 9 січня 2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (зі змінами), господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Як визначено частиною першою ст. 85 ЦКУ, непідприємницьким товариством є товариство, діяльність якого спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів і яке не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між учасниками.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств організацій, що мають статус неприбуткових

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

При цьому, п. 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено           п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Коодексу, до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені: бюджетні установи; творчі спілки, інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.

На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п.133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені пунктом 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Отже, в загальному порядку державне некомерційне товариство у статусі неприбуткової організації має право отримувати доходи в межах власної статутної діяльності на підставі профільного законодавства, у тому числі у вигляді пасивного доходу у формі роялті виключно без мети отримання прибутку за умови, що отримані доходи використовуються таким державним некомерційним товариством для фінансування видатків на його утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами, та не здійснюється розподіл таких доходів серед засновників (учасників) такого підприємства, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. 

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до п.п. 133.4.3 та п.п. 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).