Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.08.2026 р. № 4843/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ  …(далі – Товариство, яке надійшло через Електронний кабінет, щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись статтею  52 і підпунктом  69.41.3 підпункту  69.41 пункту  69 підрозділу  10 розділу  ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало про придбання у травні 2026 року у власність об’єкт нерухомого майна (далі – Об’єкт), розташованого на земельній ділянці комунальної власності (далі – Ділянка). Правовстановлюючим документом попереднього власника Об’єкту на Ділянку є Державний акт на право постійного користування. Товариство повідомляє, що триває процес оформлення права оренди на Ділянку.

Товариство запитує, чи є платником земельного податку або орендної плати за Ділянку за період з дати державної реєстрації права власності на Об’єкт (травень 2026 року) до дати державної реєстрації права оренди на Ділянку ?  

Принцип платності користування землею, передбачений статтею  206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункти  14.1.72,  14.1.136, 14.1.147 пункту  14.1 статті  14, пункт  269.1 статті  269, пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо (підпункти  «а», «б» пункту  286.1 статті  286 Кодексу), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, обов’язок оформлення яких встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті  125, 126 Земельного кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт  287.1 статті  287 Кодексу).

У разі відсутності права власності та/або права користування земельною ділянкою (її частиною) суб’єкт господарювання не вважається платником плати за землю у розумінні статті  269 Кодексу до моменту виникнення відповідного речового права на земельну ділянку (її частину) відповідно до записів, сформованих у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, визначеному законом.

Отже, у Товариства не виникає податковий обов’язок з обчислення, декларування та сплати плати за землю за Ділянку до дати державної реєстрації права оренди на цю Ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Податковий обов’язок з обчислення декларування та сплати земельного податку зберігається у користувача Ділянкою – попереднього власника Об’єкту згідно з Державним актом на право постійного користування цією Ділянкою до дати державної реєстрації припинення права користування нею і внесення відомостей Державного земельного кадастру про зміну користувача та форми користування Ділянкою.

Водночас у статті  120 Земельного кодексу передбачений механізм переходу права на земельну ділянку у разі набуття прав власності на об’єкт нерухомого майна.

Зокрема у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні чи, у випадку, якщо такий об’єкт розміщений на земельній ділянці що перебуває у постійному користуванні, проте, набутий суб’єктом господарювання, який не може набувати земельну ділянку на такому праві, набувач права власності на об’єкт нерухомості протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт зобов’язаний звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями  118,  123 або 128 Земельного кодексу (частини сьома, одинадцята статті  120 Земельного кодексу).

Враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (стаття  33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то органи місцевого самоврядування, які реалізують свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані земельні ділянки, що використовуються без правовстановлюючих документів, керуючись нормами статей   377, 1214 Цивільного кодексу України, статей  120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, мають право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (статті  1166,  1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Проте компенсація у формі недоотриманої органом місцевого самоврядування орендної плати за землю не містить ознак податкового платежу у розумінні Кодексу.

З огляду на викладене, Товариству доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем знаходження Ділянки щодо врегулювання питання плати за землекористування до оформлення права оренди на Ділянку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті  52 Кодексу).

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.