Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.08.2026 р. № 4854/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, та в межах компетенції повідомляє наступне.
Як зазначено у зверненні платник податків є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків.
Платник податків планує здійснювати діяльність у сфері інжинірингу та технічного консультування в галузі енергоефективності (КВЕД 71.12, 74.90 ) - надавати енергосервісні послуги: за власний рахунок проєктування, постачання, монтаж, налагодження та обслуговування автономних сонячних електростанцій (далі – СЕС) на об’єктах замовників, з отриманням винагороди у вигляді частки від досягнутої економії витрат на електроенергію.
Модель надання послуг. Відповідно до Договору про надання енергосервісних послуг (…), що перебуває на стадії погодження та планується до підписання (далі - «Договір»):
Фізична особа – підприємець (Виконавець) за власний рахунок монтує СЕС потужністю 20 кВт на об’єкті Замовника - приватного навчального закладу;
Обладнання (СЕС) є моєю приватною власністю протягом усього строку Договору (10 років);
СЕС працює виключно в режимі «Zero Export» - нульовий відпуск до зовнішніх мереж ОРМ; вироблена електроенергія споживається виключно всередині об’єкта Замовника;
Щомісячна винагорода Виконавця: В = Q × T × 0,80, де: Q - фактичний виробіток СЕС (кВт·год), T - тариф Замовника. Замовник оплачує 80 відсотків від вартості заміщеної електроенергії;
Замовник продовжує самостійно розраховуватись з постачальником е/е та ОРМ у звичайному порядку;
Договір кваліфікований як договір про надання послуг за ст. 901 Цивільного кодексу України, а не як купівля-продаж електроенергії.
Відсутність ліцензованої діяльності. Ліцензій НКРЕКП на виробництво, передачу, розподіл або постачання електроенергії немає. КВЕДи 35.11–35.14 не зареєстровані та реєструватися не планують.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи є описана діяльність реалізацією (продажем) електричної енергії у розумінні Кодексу та/або Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019)?
Чи вважається отримання фізичною особою – підприємцем винагороди у відсотках від вартості спожитої Замовником електроенергії - реалізацією електроенергії як товару?
Чи є визначальним для кваліфікації формула розрахунку (прив’язка до кВт·год), якщо фізична передача електроенергії через зовнішню мережу відсутня (Zero Export)?
2. Чи є описана діяльність сумісною зі статусом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку третьої групи (ст. 291–295 Кодексу)?
Чи відноситься надання енергосервісних послуг за ESCO-моделлю до заборонених видів за п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 295 Кодексу?
Чи є електрична енергія, вироблена СЕС Виконавця та спожита всередині об’єкта без відпуску в мережу, «підакцизним товаром» за ст. 215 Кодексу?
3. Чи відповідають КВЕДи 71.12 та 74.90 фактичному змісту описаної діяльності для цілей перебування на спрощеній системі оподаткування?
Чи є реєстрація КВЕДів 35.11–35.14 обов’язковою, або навпаки - небажаною для платника фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, що здійснює описану діяльність?
4. Яким чином визначається база оподаткування єдиним податком при описаній моделі розрахунків?
Чи виникають зобов’язання щодо ПДВ, якщо фізична особа – підприємець не є платником ПДВ і в договорі прямо зазначено «Без ПДВ»?
5. Чи несе фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи додаткові податкові зобов’язання у зв’язку з тим, що СЕС (власність фізичної особи – підприємця) розміщена на об’єкті Замовника протягом 10 років?
Чи виникає об’єкт оподаткування у зв’язку з використанням площі даху об’єкта Замовника для розміщення Обладнання?
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Пунктом 191.1 ст. 191 Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Частиною першою ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, зокрема, що комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами – підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною першою ст. 901 глави 63 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам регулюються Законом № 2019.
Статтею 1 Закону № 2019 визначено терміни вживаються в такому значенні:
електрична енергія – це енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу;
споживач – фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання;
електростанція – електроустановка або рупа електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії або комбінованого виробництва електричної та теплової енергії.
Щодо питань першого, другого
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (абзац перший п. 291.3 ст. 291 Кодексу).
Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Водночас, нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.
Так, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин) (п.п. 3 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу).
Підпунктом 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що підакцизні товари (продукція) – це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.
Згідно з п. 215.1 ст. 215 Кодексу до підакцизних товарів належить, зокрема, електрична енергія.
Відповідно до п. 11 частини першої ст. 1 Закону № 2019 виробництво електричної енергії – діяльність, пов’язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.
Згідно з п.п. 14.1.29 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відновлювальні джерела енергії – джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.
Таким чином, оскільки електрична енергія є підакцизним товаром, платники єдиного податку першої – третьої груп не мають права здійснювати виробництво та продаж електричної енергії.
Крім того, згідно з абзацом четвертим п.п. 1 п. 3 Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію, зокрема, державної політики у сфері підприємництва.
Отже, питання порушені у Вашому запиті, не належать до компетенції ДПС, але відносяться до повноважень Міністерства економіки та довкілля України.
Щодо питання третього
Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, зі змінами та доповненнями, (далі – Наказ № 457).
Абзацом другим п. 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.
КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків.
Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий п. 1 КВЕД ДК 009:2010).
При цьому наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.
Отже, фізична особа – підприємець за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.
Враховуючи викладене, для отримання більш детальної інформації з питання визначення КВЕД ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.
Щодо питань четвертого, п’ятого
Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Водночас п. 292.4 ст. 292 Кодексу визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 Кодексу).
У разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 ст. 291 Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).
Крім того, відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Одночасно слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня
2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.
Проте зміни, запроваджені з 01.01.2021 щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо), в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо) чи через електронний кабінет) не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.
Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).
Враховуючи викладене, у разі якщо Вами буде отримуватися дохід у вигляді суми винагороди, отриманої на поточний рахунок та/або готівкою, за надані послуги, зокрема: проєктування, монтаж, налагодження та обслуговування автономних сонячних електростанцій, які належать замовникам, то сума такої винагороди включається до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку та відображається в обліку доходів та витрат, який ведеться у довільній формі та у податковій декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця. При цьому ведення витрат фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку, який не є платником податку на додану вартість, положення глави 1 Кодексу не передбачено.
Разом з тим, якщо Вами планується здійснити розміщення на території Замовника власної сонячної електростанції через яку фактично буде відбуватися постачання електричної енергії Замовнику, то така діяльність може підпадати під дію п.п. 3 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу як продаж підакцизних товарів.
Статтею 295 Кодексу врегульовано порядок нарахування та строки сплати єдиного податку.
Так, платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 Кодексу).
Згідно з п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платниками військового збору є, зокрема, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів
(е-резидентів) (п.п. 3 п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Військовий збір для платників збору, зазначених, зокрема, у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, встановлюється з 01 січня 2025 року по 31 грудня третього календарного року, наступного за роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2024 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» (абзац п’ятий п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи визначені ст. 292 Кодексу (п.п. 3 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить – 1 відсоток від доходу, визначеного ст. 292 Кодексу (п.п. 3 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Платники військового збору, зазначені у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, сплачують військовий збір протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації платника єдиного податку за податковий (звітний) квартал (абзац другий п.п. 1.11 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Відповідно до абзацу третього п.п. 1.11 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платники військового збору, зазначені, зокрема, у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, відображають суми військового збору (в тому числі щомісячні авансові внески військового збору) у складі податкової декларації платника єдиного податку.
При цьому відповідно до п. 296.3 ст. 296 Кодексу платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578, зі змінами.
Податкова декларація платника єдиного податку складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пп. 296.5 і 296.6 ст. 296 Кодексу (п. 296.7 ст. 296 Кодексу).
Згідно з п. 296.4 ст. 296 Кодексу податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.
Враховуючи вищевикладене, єдиний податок та військовий збір нараховується фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку на дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду та сплачується самостійно протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Водночас зауважуємо, що повноваження, завдання та функції Державної податкової служби України встановлено ст. 191 Кодексу та Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (далі – Положення № 227).
Згідно з покладеними завданнями ДПС здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (п. 4 Положення № 227), здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску) (п. 12 Положення № 227); надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (п. 70 Положення № 227).
Крім того, п. 2 Положення № 227 визначено, що ДПС у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Наголошуємо, що ДПС не уповноважена організовувати господарську діяльність суб’єктів господарювання, а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням платниками податків вимог податкового та іншого законодавства.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
на сайті або по телефону (044) 495-20-60
