Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.08.2026 р. № 4915/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визначення дати податкових зобов’язань за операціями з експорту товару, та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Товариство отримала аванс у валюті в рамках тристороннього договору, де платник-нерезидент, отримувач та постачальник товару – резиденти України, поставка товару – на території України.

У зверненні зазначено, що 30.06.2026 на транзитний рахунок у банку були зараховані кошти в іноземній валюті від покупця. Після надання необхідних підтверджуючих документів банк 01.07.2026 перерахував ці кошти на поточний банківський рахунок Товариства.

Зважаючи на викладене, Товариство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1) яку дату вважати датою первісного визнання в розумінні Н(П)СБО №21 «Вплив змін валютних курсів» для подальшого визначення доходу:

 - дату зарахування коштів на розподільчий рахунок;

 - або дату зарахування коштів на поточний рахунок?

2) яку дату вважати датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ в розумінні пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ дату першої події:

 - дата зарахування на розподільчий банківський рахунок – 30.06.2026;

 - дата зарахування на поточний банківський рахунок – 01.07.2026?

3) чи вважається розподільчий рахунок, який відкривається платнику податку в банківській установі, рахунком платника податку в банку для зарахування коштів від покупців в розумінні пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ?

4) який рахунок, вважається рахунком платника податку в банку в розумінні пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ:

-розподільчий рахунок;

- поточний рахунок?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ.

Відповідно до пунктів 5.1 − 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з підпунктом 12 пункту 3 розділу I постанови Правління національного банку України від 29 липня 2022 року № 162 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків», поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Транзитні рахунки - рахунки, що використовують для обліку платежів на час до перерахування їх за призначенням згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України з питань бухгалтерського обліку або договорами (підпункт 8 пункту 2 постанови Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку»). Розподільчий рахунок – це тимчасовий (транзитний) банківський рахунок. 

Пунктом 44.1 статті 44 розділу І ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств (питання 1)

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 розділу І ПКУ).

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ (абзац перший підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІII ПКУ).

Таким чином, при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств враховується визначений за правилами бухгалтерського обліку фінансовий результат від господарських операцій, здійснених платником податку на прибуток.

Визначення дати отримання доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) нерезиденту, здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

При цьому положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму курсових різниць за статтями в іноземній валюті. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга  статті 6 Закону № 996).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, питання визначення дати, за якою визнається дохід від операцій з експорту товарів у разі розрахунку в іноземній валюті, а також порядок визначення курсових різниць за статтями в іноземні валюті для цілей бухгалтерського обліку, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас повідомляємо, що відповідно до абзацу сьомого п. 1 частини першої статті 15 Закону України від 20.05.1999 № 679-ХІV «Про Національний банк України» рішення щодо визначення та здійснення валютно-курсової політики, валютного регулювання та управлінням золотовалютним резервом приймає Правління Національного банку України, до повноважень якого належить їх прийняття.

        Щодо питання податку на додану вартість (питання  2-4)

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V  ПКУ встановлено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V  ПКУ. 

Правила формування податкових зобов’язань з ПДВ, складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі– ЄРПН) регулюються статтями 187 і 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V  ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (перша подія):

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 розділу V  ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V  ПКУ, податкові зобов’язання з ПДВ виникають на дату «першої події»: або дату відвантаження товарів/послуг, або дату зарахування коштів на рахунок платника податку в банку.

Транзитний банківський рахунок не вважається рахунком платника, відповідно такий рахунок належить банку, який використовує його лише для переказу коштів на поточний валютний рахунок платника.

Таким чином, податкові зобов’язання з ПДВ у Товариства виникають на дату зарахування коштів на рахунок, відкритий безпосередньо Товариству. На таку дату Товариство зобов’язане скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).