Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.08.2026 р. № 4933/ІПК/10-36-07-07

 

Головне управління ДПС у Київській області (далі – ГУ ДПС) за результатами розгляду звернення ТОВ …………. (далі – Товариство), від ……………………..... про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення Товариство здійснює діяльність у сфері надання послуг перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом.

Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

Чи виникає у Товариства обов’язок застосовувати РРО/ПРРО під час оплати пасажиром послуги перевезення із застосуванням електронних платіжних засобів (банківської платіжної картки або пристрою з NFC) АСООП, за обставин наведених у зверненні.

Перед наданням відповідей на поставлені податковому органу питання, звертаємо увагу Товариства, що згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), який є спеціальним, та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.

Зокрема у статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО/ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Випадки у яких РРО/ПРРО може незастосовуватися чітко визначенні статтею 9 Закону № 265, нормами якої слід керуватися при здійсненні своєї господарської діяльності.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

Разом з цим слід зауважити, що відповідно до визначень наведених у статті 1 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон № 2344-ІІІ):

– автоматизована система обліку оплати проїзду (далі – АСООП) – це програмно-технічний комплекс, призначений для здійснення обліку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка;

– електронний квиток – це електронний проїзний документ, інформація в якому зафіксована з дотриманням вимог, встановлених законодавством, у формі електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити та відомості, який після реєстрації в автоматизованій системі обліку оплати проїзду надає право пасажиру на одержання транспортних послуг.

При цьому АСООП, яка призначена виключно для здійснення обліку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка, не є визначальною та жодним чином не впливає на обсяг та коло обов’язків, що супроводжують застосування РРО/ПРРО, а зміст електронного квитка свідчить про те, що він є електронним проїзним документом, який надає право пасажиру на одержання транспортних послуг, але не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265.

Відповідно до тексту звернення оплата послуг з перевезення, які надаються перевізником, здійснюється безпосередньо в салоні транспортного засобу такого перевізника з використанням валідатора, тобто у місці реалізації послуги, а тому такий спосіб оплати послуг підпадає під дію регулювання статті 3 Закону № 265.

Слід зазначити, що приймання оплати за наданні послуги з використанням валідатора технічно можливо лише за умови, якщо він є платіжним пристроєм згідно з Законом України від 30.06.2021 № 1591 «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591).

При цьому виконувати платіжні операції в Україні мають право виключно надавачі фінансових платіжних послуг, які отримали відповідну ліцензію Національного банку України (далі – НБУ) згідно з Законом № 1591).

Разом з цим відповідно до звернення, розташовані в транспортних засобах валідатори не є власністю Товариства, а належать Оператору, який не має статусу платіжної установи у зв’язку з тим, що відповідно до Реєстру платіжної інфраструктури у Оператора відсутня ліцензія на здійснення діяльності з надання фінансових платіжних послуг.

Відповідно до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається, а тому, запровадження органом місцевого самоврядування АСООП, яка призначена виключно для здійснення обліку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка, не є визначальною та жодним чином не впливає на обсяг та коло обов’язків СГ в частинні застосування РРО/ПРРО. Водночас електронний квиток не є розрахунковим документом, що підтверджує оплату послуг, а свідчить лише про право пасажира на одержання транспортних послуг.

Слід зазначити, що Оператор не є учасником відносин між перевізником та пасажиром, а лише забезпечує технічне виконання розрахунку, що не змінює факту отримання торгівельної виручки та доходу від наданих послуг саме перевізником як надавачем послуг.

Незалежно від цивільно-правових договорів, якими організовані взаємовідносини між СГ, отримання пасажиром права на проїзд пасажирським транспортом, методом його оплати через валідатор та отримання споживачем електронного квитка, в межах надання послуги з перевезення пасажирів (багажу), не забезпечує та не може бути пов’язане із виконанням обов’язку перевізника, підтвердити факт надання такої послуги та облік торгівельної виручки від такої діяльності, у відповідності до законодавства України.

Крім того, діючим законодавством передбачена фіскалізація розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг саме СГ, які реалізують товари/надають послуги.

При цьому надати послугу з перевезення перевізник зможе не раніше ніж отримання підтвердження оплати цієї послуги споживачем, відповідно вимог не тільки податкового, а законодавства та нормативно-правових актів сфери транспортних послуг.

Також, відповідно до вимог Закону № 265 пасажир має отримати від перевізника відповідний розрахунковий документ, що підтверджує факт оплати послуги, безпосередньо в салоні транспортного засобу.

Акцентуємо увагу, що не норми Закону № 265 повинні враховувати роботу АСООП, а АСООП має функціонувати у відповідності до вимог Закону № 265.

Враховуючи викладене вище, та як відповідь на питання повідомляємо, що в наведених у зверненні обставинах Товариство зобов’язано застосовувати РРО/ПРРО при наданні послуг з перевезення пасажирів.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію