Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.08.2026 р. № 4936/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернень КП «» (далі – КП) щодо деяких питань оподаткування податком на прибуток підприємств  та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненнях, КП є платником податку на прибуток підприємств.

Відповідно до рішення «» міської ради від 26.06.2007 № «» «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. «» КП визначено єдиним оператором з організації паркування транспортних засобів у м. «».

Рішенням «» міської ради від 23.06.2011 № «» «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. «» затверджено перелік майданчиків для паркування транспортних засобів із зазначенням їх місцезнаходження, площі, кількості машиномісць та характеристик облаштування».

Право користування земельними ділянками КП окремими рішеннями не передавалось. Разом з тим КП відповідно до зазначених рішень здійснює їх експлуатацію, утримання та отримує доходи від надання права користування такими майданчиками.

У 2025 році на підставі наказу керівника проведено інвентаризацію, за результатами якої документально підтверджено фактичну наявність майданчиків, визначено їх технічні характеристики, а також проведено незалежну оцінку їх справедливої вартості як об’єктів благоустрою.

КП розглядає можливість відображення зазначених майданчиків у бухгалтерському обліку як об’єктів основних засобів за справедливою вартістю, визначеною незалежним суб’єктом оціночної діяльності, із віднесенням суми їх вартості на рахунок бухгалтерського обліку 425 «Інший додатковий капітал» як наслідок документального оформлення активів, контроль над якими виник на підставі рішень «» міської ради, без визнання доходу звітного періоду.

Такий підхід розглядається КП з огляду на те, що:

майданчики не були створені або придбані КП;

майданчики не передавалися КП за договорами купівлі-продажу, дарування чи безоплатної передачі;

 право контролю та експлуатації майданчиків виникло на підставі рішень «» міської ради, яка є представником власника майна територіальної громади;

 інвентаризація не створила нових активів, а лише підтвердила їх наявність та відповідність критеріям визнання активами.

КП просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

        1.Чи виникає об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств у разі відображення зазначеної операції в бухгалтерському обліку шляхом збільшення первісної вартості основних засобів та одночасного збільшення іншого додаткового капіталу (рахунок бухгалтерського обліку 425) без визнання доходу звітного періоду?

        2.Чи має контролюючий орган право при визначенні об’єкта оподаткування вимагати проведення коригування фінансового результату до оподаткування виключно з підстави застосування такого бухгалтерського способу відображення операції, якщо він відповідає обліковій політиці підприємства та ґрунтується на принципі превалювання сутності над формою?

        3. Чи підлягають зазначені майданчики податковій амортизації відповідно до ст. 138 Кодексу після їх зарахування до складу основних засобів?

        4. Чи виникають інші податкові наслідки з податку на прибуток підприємств у зв’язку з таким відображенням зазначеної операції в бухгалтерському обліку?

 

Щодо питань 1- 4

Перш за все зауважимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1
ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи питання вчинення та оформлення правочинів суб’єктів господарювання не належать до компетенції ДПС та регулююються нормами цивільного законодавства, інших спеціальних нормативно-правових актів.

Слід зазначити, що систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до частини першої, другої, третьої ст. 60² Закону № 280/97-ВР комунальне унітарне підприємство створюється уповноваженим органом місцевого самоврядування у розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і належить до сфери його управління.

Комунальні унітарні підприємства створюються як комунальні комерційні підприємства або комунальні некомерційні підприємства.

Орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його повноваження у межах, визначених законом.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і передається такому підприємству на праві узуфрукта комунального майна або на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом.

Тож у запитах недостатньо інформації для надання індивідуальної податкової консультації в повному обсязі, оскільки відсутня інформація стосовно права передачі майданчиків для паркування транспортних засобів.

Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби  – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Отже, з метою податкової амортизації враховується вартість основних засобів, визначена відповідно до національних положень (стандартів)  бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Водночас, повідомляємо, що з питань бухгалтерського обліку основних засобів можна керуватись положеннями Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 (зі змінами).

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними  положеннями Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлені ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 Кодексу визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.

Згідно з п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема,

витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;

на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Термін «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Отже, у разі зарахування активів, які призначені для використання у господарській діяльності платника податку на прибуток, до складу основних засобів та їх амортизації у бухгалтерському обліку, такі активи підлягатимуть амортизації і в податковому обліку відповідно до ст. 138 Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

При цьому питання віднесення майданчиків для паркування транспортних засобів до основних засобів у бухгалтерському обліку належить до компетенції  Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).