Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.08.2026 р. № 5026/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою  відповідальністю «» (далі – Товариство) від   №   (вх. ДПС №   від  ) про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення Товариство здійснює діяльність оператора автоматизованої системи обліку оплати проїзду в громадському транспорті.

Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи виникає у Товариства як оператора автоматизованої системи обліку оплати проїзду обов’язок застосовувати РРО  /ПРРО під час розрахунків пасажирів за транспортні послуги безготівковим способом за наступних умов: 

– пасажир ініціює безготівковий платіж за допомогою валідатора, що належить Товариству;

– електронний квиток формується АСООП з відтворенням QR-коду на дисплеї валідатора;

– приймання та переказ безготівкових коштів здійснюються безпосередньо надавачем платіжних послуг, після чого кошти надходять на рахунок Товариства для подальшого перерахування перевізникам з утриманням винагороди Товариства? 

2. Чи виникає у Товариства як оператора автоматизованої системи обліку оплати проїзду обов’язок застосовувати РРО / ПРРО під час оплати пасажирами транспортних послуг готівкою, якщо пасажир здійснює оплату безпосередньо водію (перевізнику), водій видає пасажиру паперовий квиток, а Товариства не приймає, не зберігає та не розпоряджається готівковими коштами, а лише забезпечує їх реєстрацію в АСООП за допомогою власного валідатора та формування паперового квитка?  

3. Чи є діяльність Товариства як оператора автоматизованої системи обліку оплати проїзду діяльністю з надання платіжних послуг або діяльністю у сфері фінансового посередництва, якщо безготівкові платежі пасажирів приймаються та переказуються безпосередньо надавачем платіжних послуг, а Товариство лише забезпечує функціонування АСООП, отримує кошти на свій рахунок для подальшого перерахування перевізникам та утримує належну йому винагороду?

 

Щодо питання 1 та 2

Перед наданням відповіді на поставлені контролюючому органу питання звертаємо увагу Товариства, що відповідно до преамбули Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) у інших законах, крім Кодексу, не допускається, а тому, запровадження органом місцевого самоврядування АСООП, яка призначена виключно для здійснення обліку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка, не є визначальною та жодним чином не впливає на обсяг та коло обов’язків суб’єктів господарювання (далі – СГ) в частинні застосування РРО / ПРРО. Водночас електронний квиток не є розрахунковим документом, що підтверджує оплату послуг, а свідчить лише про право пасажира на одержання транспортних послуг.

Незалежно від цивільно-правових договорів, якими організовані взаємовідносини між СГ, отримання пасажиром права на проїзд пасажирським транспортом, методом його оплати через валідатор та отримання споживачем електронного квитка, в межах надання послуги з перевезення пасажирів (багажу), не забезпечує та не може бути пов’язане із виконанням обов’язку перевізника, підтвердити факт надання такої послуги та облік торгівельної виручки від такої діяльності, у відповідності до законодавства України.

Акцентуємо увагу, що не норми Закону № 265 повинні враховувати роботу АСООП, а АСООП має функціонувати у відповідності до вимог Закону № 265.

Враховуючи викладене вище, а також той факт, що суть порушених у звернені питань 1 та 2 зводиться виключно до можливих способів чи варіантів організації ведення Товариством господарської діяльності в межах функціонування АСООП та проведення розрахунків за послуги з перевезення, що надаються іншими СГ, і не передбачають необхідності викладення (роз’яснення) йому офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми, тому відповідь на них надається одночасно, виходячи із загальних вимог чинного законодавства.

Правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі № 265, який є спеціальним, та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх СГ, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.

Зокрема у статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ при продажу товарів (наданні послуг) проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

Випадки у яких РРО / ПРРО може незастосовуватися чітко визначенні статтею 9 Закону № 265, нормами якої слід керуватися СГ при здійсненні своєї господарської діяльності.

Таким чином, фіскалізувати розрахунки у сфері, зокрема послуг та надавати (надсилати) споживачу, який отримує таку послугу, відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту (фіскальний чек з РРО / ПРРО), зобов’язанні саме ті СГ, які надають таку послугу, незалежно від обраного споживачем способу оплати.

Окрім того інформуємо, що фіскалізація розрахунків у випадках передбачених Законом № 265 здійснюється тим СГ, який надає послугу, зокрема:

– надавач платіжних послуг в межах виконання своїх обов’язків з переказу коштів формує фіскальний чек за формою ФКЧ-3;

– надавач послуг з перевезення пасажирів в межах виконання своїх обов’язків формує фіскальний чек за формою ФКЧ-1.

Звертаємо увагу, що виконання обов’язку одним СГ не звільняє такого обов’язку іншого СГ.

Щодо питання 3

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до правового висновку зробленого Верховним Судом у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 820/8/18 індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз’яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз’яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Податкова консультація обов’язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Зі змісту приведеного вище правового регулювання слідує, що зазначеним вимогам, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, кореспондує обов’язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання.

Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію.

Водночас у зверненні не наведено жодних незрозумілих для Товариства норм законодавства щодо яких у нього виникло питання 3.

Наголошуємо, що ДПС не уповноважена організовувати господарську діяльність СГ, а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням платниками податків вимог податкового та іншого законодавства.

Крім того, відносини у сфері фінансового посередництва та ринок фінансових (платіжних) послуг в Україні регулює Національний банк України.

Такий підхід Товариства до оформлення звернення унеможливлює надання індивідуальної податкової консультації, як допомоги з практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, щодо порушеного ним питання 3.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.