Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.08.2026 р. № 5029/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо оформлення міжнародних експрес- накладних для підтвердження надання послуг з міжнародного перевезення міжнародних експрес відправлень та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство планує отримувати від постачальників товар у посилках. Зазначений товар доставлятиметься поштовим оператором «А». Господарська операція з доставки товару оформлюється Актом наданих послуг, який надається контрагенту Товариства. Супровідним документом на товар у посилці є експрес накладна.

Поштовий оператор «А» товарно-транспортну накладну (далі – ТТН) на посилку не оформлює з огляду на те, що воно є оператором поштового зв’язку і не зобов’язано її оформляти.

У зв’язку із зазначеним, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи повинен поштовий оператор «А» видавати ТТН Товариству при доставці товару у посилці від контрагента?

2. Чи підтверджує експрес накладна факт доставки товару у посилці від контрагента Товариству?

3. Чи можна вважати експрес-накладну заміною ТТН?

4. Які реквізити повинна мати експрес-накладна для підтвердження факту доставки товару у посилці від контрагента Товариству?

5. Які податкові наслідки буде мати Товариство при відсутності експрес- накладної під пакетом документів при доставці?

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексу та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку, а також регулювання відносин між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв’язку і користувачами їхніх послуг визначає Закон України від 03 листопада 2022 року № 2722-IX «Про поштовий зв’язок» (далі – Закон 2722-IX) (зі змінами). 

Відповідно до ст. 1 Закону № 2722-IX оператор поштового зв’язку – суб’єкт господарювання, що здійснює діяльність на території України та у встановленому законодавством порядку надає послуги поштового зв’язку.

Статтею 8 Закону № 2722-IX визначена компетенція державних органів у сфері надання послуг поштового зв’язку.

Зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв’язку здійснює нормативно-правове регулювання у сфері надання послуг поштового зв’язку.

Згідно частини першої ст. 1 Закону України від 16 грудня 2021 року № 1971-IX «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку» (далі –  Закон № 1971-IX) (зі змінами) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (далі - регуляторний орган), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Регуляторний орган здійснює державне регулювання, а також державний нагляд (контроль) щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства у сферах, зокрема, надання послуг поштового зв’язку (п. 3 частини першої ст. 2 Закону № 1971-IX).

Регуляторний орган здійснює виконання своїх функцій шляхом, зокрема, нормативно-правового регулювання відповідно до повноважень, наданих законом; надання офіційних узагальнених роз’яснень та індивідуальних консультацій у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку. (пункти 1, 4 частини третьої ст. 4 Закону № 1971-IX).

Отже, з питання порядку документального оформлення доставки відправлень поштовим оператором доцільно звернутись до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку.

Водночас повідомляємо, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Товарно-транспортні накладні відносяться до первинних документів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами  (далі – Закон № 996-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Частиною другою ст. 3 Закону № 996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Згідно з частиною другою ст. 8 Закону № 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону № 996-XIV підприємство самостійно, зокрема:

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Частиною першою ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Враховуючи зазначене, наявність товарно-транспортної накладної для цілей оподаткування є обов’язковою при отриманні послуг з перевезення вантажу на договірних засадах від іншої юридичної особи.

При цьому зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996-XIV). 

Отже, питання визнання експрес-накладної первинним документом для цілей бухгалтерського обліку з метою підтвердження факту здійснення господарської операції належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.