Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.08.2026 р. № 5030/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо відображення в обліку операцій з продажу товарів через  цифрову платформу та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як вбачається із звернення, Товариство планує впровадження цифрової платформи (маркетплейсу), яка забезпечуватиме технічну можливість прийняття замовлень від кінцевих споживачів, передачу таких замовлень окремим виконавцям, координацію процесу їх виконання та організацію логістичного супроводу доставки товару покупцю. У межах зазначеної моделі у виконанні одного замовлення можуть брати участь декілька окремих суб’єктів господарювання або фізичних осіб, зокрема постачальники товару, виконавці, а також логістичні партнери (кур’єри, перевізники), які здійснюють свою діяльність самостійно та на підставі окремих цивільно-правових або господарських договорів.

При цьому цифрова платформа може приймати оплату від кінцевого покупця на власний рахунок, здійснювати подальший розподіл коштів між учасниками виконання замовлення, самостійно визначати виконавців замовлення, логістичний маршрут, послідовність виконання замовлення, а також координувати повний цикл виконання такого замовлення.

У зв’язку із зазначеним, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи підлягає включенню до складу доходу оператора цифрової платформи вся сума коштів, отриманих від кінцевого покупця, чи лише сума комісійної або агентської винагороди, яка фактично залишається у розпорядженні такого оператора, якщо решта коштів відповідно до умов договірної моделі підлягає подальшому перерахуванню постачальникам товарів, виконавцям або логістичним партнерам, та яка сума буде базою оподаткування ПДВ.

2. Які саме фактичні обставини та господарські ознаки враховуються для цілей податкової кваліфікації особи як продавця товару у межах діяльності цифрової платформи, зокрема які з наведених нижче обставин можуть розглядатися контролюючим органом як істотні ознаки здійснення реалізації товару від власного імені: формування вітрини товарів, встановлення кінцевої ціни товару, визначення конкретного виконавця замовлення, формування кінцевого продукту, організація пакування та доставки, приймання претензій покупців, оформлення розрахункових доку ментів, використання власного бренду платформи та несення підприємницького ризику перед покупцем.

3. Чи враховуються для цілей податкової кваліфікації господарської моделі окремо або у сукупності такі обставини, як встановлення оператором цифрової платформи правил, алгоритмів або формул ціноутворення для продавців, а також відсутність у кінцевого покупця можливості самостійно обрати конкретного продавця товару, виконавця або логістичного партнера.

4. Чи враховується факт надання оператором цифрової платформи гарантій щодо якості товару, строків доставки, комплектності замовлення або інших гарантійних зобов’язань як ознака здійснення реалізації товару від власного імені.

5. Чи має значення для цілей визначення фактичного продавця товару факт встановлення оператором цифрової платформи умов повернення товару, порядку повернення коштів, строків та підстав для повернення, політики врегулювання спорів із кінцевими покупцями, а також самостійного прийняття рішень щодо надання компенсацій, бонусів, знижок, промокодів та інших форм врегулювання претензій.

6. Чи можуть для цілей податкової кваліфікації діяльності оператора цифрової платформи враховуватися як істотні обставини факт ініціювання оператором передачі інформації щодо замовлення, самостійного визначення порядку її передачі та автоматичного або дискреційного розподілу замовлень між виконавцями, продавцями або логістичними партнерами.

7. Чи є достатнім для цілей належного розмежування статусу оператора цифрової платформи та фактичного продавця товару розміщення інформації про продавця виключно у публічній оферті або інших загальних умовах користування платформою, без її безпосереднього відображення у картці конкретного товару або на етапі оформлення замовлення, а також чи враховується контролюючим органом для цілей визначення фактичного продавця товару факт того, що оператор цифрової платформи самостійно формує публічну оферту, умови продажу, умови доставки, повернення товару та інші істотні умови правочину з кінцевим покупцем.

8. Просимо надати роз’яснення щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій у зазначеній господарській моделі та повідомити, чи зобов’язаний оператор цифрової платформи у разі прийняття коштів від кінцевого по купця на власний рахунок здійснювати фіскалізацію повної суми такого платежу чи лише тієї частини, яка становить його комісійну або агентську винагороду, а також чи враховується сам факт оформлення фіскального чека або іншого розрахункового документа від імені оператора цифрової платформи як самостійна або достатня ознака для висновку про здійснення таким оператором реалізації товару від власного імені.

9. На яку саме дату у оператора цифрової платформи виникає дохід у вигляді комісійної або агентської винагороди, а також чи впливає для цілей визначення такого доходу спосіб її отримання, зокрема шляхом окремої сплати такої винагороди або шляхом автоматичного утримання із загальної суми коштів, отриманих від кінцевого покупця: на дату отримання повної суми коштів від покупця, на дату фактичного утримання комісійної винагороди чи на дату перерахування решти коштів іншим учасникам господарської операції.

10. Чи враховується для цілей визначення особи, яка фактично здійснює реалізацію товару, факт того, хто забезпечує маркетингове просування товарів, залучення покупців, рекламні кампанії, бонусні програми та інші заходи стимулювання продажів.

11. Чи враховується для цілей податкової кваліфікації господарської моделі, визначення обсягу доходу та статусу продавця факт того, хто несе фінансовий ризик у випадках chargeback, шахрайських транзакцій, банківських спорів або скасування платежів.

12. Які саме первинні документи, договірні конструкції, звітні документи, механізми розподілу коштів та організаційні моделі контролюючий орган вважає достатніми для підтвердження того, що оператор цифрової платформи діє виключно як агент, комісіонер або інформаційний посередник, а не як самостійний продавець товару. Просимо надати відповіді з урахуванням описаної господарської моделі, фактичного економічного змісту операцій та наведених обставин у їх сукупності, із зазначенням критеріїв, які можуть бути використані контролюючим органом під час податкового контролю для кваліфікації відповідних операцій.

Слід зазначити, що у зверненні Товариства містяться питання, пов’язані з порядком ведення бухгалтерського обліку, які не належать до компетенції ДПС.

Звертаємо увагу, що будь-які висновки щодо умов та порядку та  кваліфікації операцій з продажу товарів через цифрову платформу,  можуть надаватися відповідно до суті, обставин і характеру їх проведення з урахуванням договірних умов, а також первинних документів, якими вони супроводжувались.

Отже, роз’яснення надається, виходячи із загальних норм податкового законодавства з питань, пов’язаних з продажом товарів через цифрову платформу (маркетплейс).

Щодо питань 1, 9

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами  Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктом 187.1 ст. 187 Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, − дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку − дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої − дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів − дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг − дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 188.1 ст. 188 Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п.213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 189.4 ст. 189 Кодексу визначено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому ст. 188 Кодексу.

Враховуючи викладене, платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (ст.4 Закону № 996). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій, а також врахувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Якщо в межах здійснення описаної у зверненні діяльності з адміністрування цифрової платформи (маркетплейсу) та згідно з умовами відповідних договорів Товариство безпосередньо не отримуватиме товари/послуги від продавців/ виконавців/логістичних партнерів та не постачатиме такі отримані товари/послуги покупцям, а фактичним постачальником таких товарів/послуг покупцям буде продавець/виконавець/логістичний партнер, то при отриманні Товариством грошових коштів від покупців як оплати за поставлені продавцем/виконавцем/логістичним партнером товарів/послуг для цілей подальшого їх перерахування (передачі) продавцю/виконавцю/логістичному партнеру обов’язку щодо визначення податкових зобов’язань з ПДВ у Товариства не виникатиме (за винятком суми винагороди, якщо така винагорода згідно з укладеним договором вираховуватиметься із вказаних грошових коштів як оплата вартості послуг, що постачаються Товариством продавцю/виконавцю/ логістичному партнеру). База оподаткування ПДВ при цьому визначається Товариством виходячи із суми такої винагороди.

У випадку, якщо згідно з умовами відповідних договорів Товариство використовуючи цифрову платформу (маркетплейс) фактично здійснюватиме придбання товарів/послуг у продавців/виконавців/логістичних партнерів та постачання таких придбаних товарів/послуг покупцям, то база оподаткування ПДВ за такими операціями визначається виходячи із повної договірної вартості таких товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Кодексом не передбачено особливостей обліку операцій з торгівлі товарами через цифрову платформу, якщо учасниками є резиденти України.

Отже, визначення доходів і витрат оператора цифрової платформи за операціями з організації торгівлі товарами здійснюється відповідно до правил бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування та, відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996). 

Отже, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій з організації торгівлі товарами через цифрову платформу належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо питань 2 – 7, 10 -11

Відповідно до п.п. 19¹.1.28  п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, виконують функції, зокрема, надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Тож питання організації торгівлі через цифрову платформу (комерційне посередництво), оформлення договірних відносин між суб’єктами господарювання регулюються нормами цивільного законодавства, інших нормативно-правових актів та не належать до компетенції ДПС.

При цьому повідомляємо, що визначення засад діяльності у сфері електронної комерції, встановлення порядку вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також визначення прав і обов'язків учасників відносин у сфері електронної комерції, регулюється Законом України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електрону комерцію» (далі - Закон № 675).

Частиною першою та другою ст. 6 розділу ІІ Закону № 675 визначено, що  учасниками відносин у сфері електронної комерції є суб’єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування.

Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є постачальники електронних комунікаційних послуг, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб’єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Порядок вчинення електронних правочинів встановлено Розділом ІІІ Закону № 675.

Відповідно до частини першої ст. 10 розділу ІІІ Закону № 675 електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про рекламу» та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень.

Частиною першою ст. 11 Закону № 675 визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини другою ст. 11 Закону № 675 електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про:

технологію (порядок) укладення договору;

порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору;

можливість та порядок внесення змін до умов договору;

спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов’язань;

технічні засоби ідентифікації сторони;

порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;

спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;

умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;

можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору;

інші відомості.

Відповідно до абзацу 2 частини першої ст. 13 розділу ІІІ Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися, зокрема шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Разом з тим, продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (частина третя ст. 13 розділу ІІІ Закону № 675).

Щодо питання 8

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.

Пунктами 1 та 2 ст. 3 розділу ІІ Закону № 265 визначено, що СГ, які здійснюють розрахунки в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані, зокрема:

проводити розрахунки на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахунків, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Форми та зміст розрахункових документів визначені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення № 13), у вигляді уніфікованих таблиць, що містять окремі визначені поля, а зміст розрахункового документа передає інформацію, яку повинні зазначати платники податків у встановлених формою вигляді і полі, які є окремими реквізитами розрахункового документа.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Положення № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі – фіскальний чек) – розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма № ФКЧ-1 фіскального касового чека на товари (послуги) наведена у додатку 1 до Положення № 13.

Обов’язкові реквізити, що мають містити фіскальні чеки, визначені п. 2 розділу ІІ Положення № 13, зокрема фіскальний чек має містити: назву товару (послуги) / спрощену назву товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 11); загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 20), та інші обов’язкові реквізити.

Крім того, у п. 5 розділу І Положення № 13 передбачено, що розрахункові документи, що створюються РРО / ПРРО в паперовій та/або електронній формі, можуть містити додаткові дані про проміжний підрахунок загальної суми за чеком та інші дані, зокрема інформацію, яка визначена технічними вимогами до спеціалізованих РРО.

Таким чином, оскільки Товариство забезпечує технічну можливість прийняття замовлень від кінцевих споживачів, передачу таких замовлень окремим виконавцям, координацію процесу їх виконання та організацію логістичного супроводу доставки товарів споживачам, приймання оплати за товари від таких споживачів на власний рахунок (в контексті звернення), воно зобов’язане при проведенні розрахунків в готівковій та/або безготівковій формі за проданий товар застосовувати РРО / ПРРО та надавати споживачу, який отримує товар, в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту (фіскальний чек на товари за формою ФКЧ-1) на повну суму проведеної операції (проданих товарів), а не тільки його комісійної (агентської) винагороди, при цьому оформлення такого розрахункового документа буде підтвердженням факту реалізації товару саме Товариством від власного імені.

Щодо питання 12

Для цілей оподаткування згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, інформації, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

При цьому згідно з абзацом першим п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (далі – Закон № 996).

Статтею 4 Закону № 996 визначено, що одними із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є, зокрема:

 превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996 первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини др