Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.08.2026 р. № 5061/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань легалізації довідки (сертифіката), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом Республіки Польща, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні платник податків повідомив, що протягом 2025 року він здійснював експорт соняшникового шроту гранульованого українського походження контрагенту з організаційно-правовою формою Spółka z ograniczona odpowiedzialnoscia Spółka Komandytowa (Sp.zo.o.S.K.) (далі – Нерезидент), який є резидентом Республіки Польща та організаційно-правову форму якого включено до переліку організаційно-правових форм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480 «Про затвердження переліку організаційно-правових форм», зі змінами.

На думку платника податків, для офіційних документів, виданих компетентними органами Республіки Польща, чинним міжнародним договором України прямо встановлено спеціальний (спрощений) режим визнання – без будь-якого додаткового засвідчення, у тому числі без апостилю. Оскільки стаття 13 Закону «Про міжнародне приватне право» надає пріоритет міжнародному договору, а пунктом 3.2 статті 3 розділу І Кодексу визначено, що у разі встановлення міжнародним договором інших правил застосовуються правила міжнародного договору, довідка про податкове резидентство Нерезидента вважається належним чином легалізованою для цілей пункту 103.5 статті 103 розділу ІІ Кодексу і за відсутності на ній апостиля.

Платник податків зазначив, що ним отримано довідку, яка видана компетентним (уповноваженим) органом Республіки Польща за формою, затвердженою згідно із законодавством Республіки Польща, скріплена підписом та печаткою. Апостиль на довідці не проставлявся. При подачі довідки до контролюючого органу  платник податків планує здійснити переклад та його нотаріальне посвідчення.

У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є довідка про податкове резидентство Нерезидента, видана компетентним органом Республіки Польща без проставлення апостиля, але нотаріально засвідченим перекладом, достатнім підтвердженням статусу податкового резидента для цілей абзацу другого підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу та визнання господарських операцій із Нерезидентом у 2025 році неконтрольованими?

2. Чи вимагає абзац другий підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу проставлення апостилю на довідці про податкове резидентство з огляду на те, що зазначена норма вимагає лише підтвердження статусу резидента країни, з якою укладено міжнародний договір, а не застосування положень Конвенції про уникнення подвійного оподаткування?

3. Чи поширюється дія статті 15 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних  справах на довідку про податкове резидентство Нерезидента, та чи є така довідка належним чином легалізованою для цілей пункту 103.5 статті 103 розділу ІІ Кодексу без проставлення апостилю, з урахуванням статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» та пункту 3.2 статті 3 розділу І Кодексу?

4. Якщо контролюючий орган вважає проставлення апостилю обов’язковим – просимо зазначити, якою саме нормою Кодексу або чинного міжнародного договору України встановлено таку вимогу з урахуванням положень статті 15 Договору про правову допомогу?

 

Щодо питань 1 – 2

Платнику податків на звернення від 30.05.2025 № 2024001707 (вх. ДПС № 3350/ІПК/6 від 30.05.2025) було надано індивідуальну податкову консультацію, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій за № 3345/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК від 18.06.2025.

 

Щодо питань 3 – 4

Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Міжнародним договором, що регулює податкові аспекти між Україною та Республікою Польща є Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень підписана 12.01.1993 та набула чинності 11.03.1994 (далі – Конвенція).

Конвенція застосовується до «осіб, які є резидентами одної або обох Договірних Держав» (стаття 1 Конвенції)  та до податків, на які поширюється дія цієї Конвенції, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток (доходи) підприємств» (пункт 3 статті 2 Конвенції).

Конвенція не містить положень щодо спрощення процедури легалізації документів.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено в статті 103 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 розділу II Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно з абзацом другим пункту 103.2 статті 103 розділу II Кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Пунктом 103.4 статті 103 розділу II Кодексу визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених у пунктах 103.5, 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У пункті 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Отже, пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу визначено вимогу  щодо необхідності легалізації довідки про статус податкового резидента. 

Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах підписаний 24.05.1993 та набув чинності 14.08.1994 (далі – Договір).

У преамбулі Договору зазначено, що його укладено з метою поглиблення і вдосконалення взаємного співробітництва в галузі правових відносин.

 Статтею 1 Договору визначено, що його положення поширюються на із цивільні та кримінальні справи.

Статтею 3 Договору встановлений порядок зносин за цим Договором.

В справах, що охоплюються цим Договором, установи юстиції, зносяться  між собою за посередництвом центральних органів,  якщо інше не передбачено цим Договором (пункт 1 статті 3 Договору).

В розумінні цього Договору центральними органами є: з боку України –  Міністерство юстиції та Генеральна Прокуратура, а з боку Республіки Польщі –  Міністерство юстиції (пункт 2 статті 3 Договору).

Центральні органи можуть домовитися,  що установи  юстиції Договірних Сторін зносяться між собою безпосередньо (пункт 3 статті 3 Договору).

Статтею 15 Договору визначено перелік документів, на які поширюється його дія:

 документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої  особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом (пункт 1 статті 15 Договору);

 документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються  офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони (пункт 2 статті 15 Договору).

Враховуючи викладене, положення статті 15 Договору поширюються на документи, що стосуються  правовідносин у цивільних та кримінальних справах, які охоплюються предметом регулювання цього Договору. Отже, зазначені  положення не поширюються на довідку, яка підтверджує статус податкового резидента нерезидента, оскільки питання оподаткування та підтвердження податкового резидентства не належать до сфери дії Договору.

Довідка про статус податкового резидента використовується для цілей застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування. Питання оформлення та легалізації такої довідки регулюються положеннями Кодексу (зокрема статті 103 розділу ІІ Кодексу) та відповідним міжнародним договором України.

 Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).