Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.08.2026 р. № 5063/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення приватного акціонерного товариства (далі - Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм законодавства стосовно використання та реалізації залишків бензину без вмісту біоетанолу, отриманого до 01.07.2026, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство здійснює діяльність з придбання, зберігання та реалізації пального, а також використовує пальне для забезпечення власних виробничих потреб. Станом на 01.07.2026 на акцизних складах та/або місцях роздрібної торгівлі пальним у Товариства можуть обліковуватись залишки бензину автомобільного А-95 без вмісту біоетанолу, які були придбані та отримані до 01.07.2026 року.

Товариство у зверненні зазначає, що Законом України «Про альтернативні види палива» від 14 січня 2000 року № 1391-ХІV встановлено, що з 01.07.2026 нормативно визначена обов’язкова частка вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів) застосовується до всіх обсягів бензинів автомобільних, що відпускаються з місць оптової торгівлі пальним та місць роздрібної торгівлі пальним, крім випадків, визначених законодавством.

 

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

 

1. Чи має право суб’єкт господарювання після 01.07.2026 використовувати для власного споживання (заправка власного транспорту, спецтехніки, генераторів та інших виробничих потреб) залишки бензину автомобільного     А-95 без вмісту біоетанолу, які були придбані та отримані до 01.07.2026?

2. Чи має право суб’єкт господарювання після 01.07.2026 здійснювати реалізацію через місця роздрібної торгівлі пальним (АЗС) залишків бензину без вмісту біоетанолу, які були придбані до 01.07.2026 та обліковуються в резервуарах станом на зазначену дату?

3. Чи вважається виробництвом пального операція зі змішування залишків бензину без вмісту біоетанолу з бензином, що містить біокомпоненти, та чи виникає у такому випадку обов’язок отримання ліцензії на виробництво пального?

4. Який орган здійснює контроль за дотриманням вимог щодо обов’язкового вмісту біокомпонентів у бензинах автомобільних та уповноважений застосовувати відповідні санкції?

5. У разі, якщо реалізація після 01.07.2026 залишків бензину без вмісту біоетанолу, придбаного до зазначеної дати, не допускається, Товариство просить повідомити норму законодавства, яка встановлює таку заборону та порядок поводження із зазначеними залишками пального?

 

Щодо питання 3

 

Згідно з підпунктом 14.1.28-1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу виробництво підакцизних товарів (продукції) - технологічний процес, в тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів.

Підпунктом 14.1.141¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України від 18 червня       2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 3817).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3817:

виробництво пального - діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу, інших видів сировини, у тому числі невикопної біологічно відновлюваної сировини органічного походження (біомаси), в результаті якої отримується пальне та інші продукти переробки, а також діяльність із змішування пального (крім скрапленого газу) і добавок (присадок) в обсязі понад 1 відсоток загального об’єму пального (пункт 14 частини першої статті 1 Закону № 3817);

ліцензія - право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (пункт 40 частини першої статті 1 Закону № 3817).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 3817 термін «пальне» вживається у Законі № 3817 у значенні, наведеному у Кодексі.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 3817 виробництво пального здійснюється суб’єктами господарювання за умови наявності ліцензії на право виробництва пального.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право виробництва пального на кожне місце виробництва пального (частина друга статті 26 Закону № 3817).

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 3817 не вважається виробництвом пального змішування пального, яке класифікується за різними кодами згідно з УКТ ЗЕД, у результаті якого отримується пальне, що відноситься до одного з кодів УКТ ЗЕД пального, що змішувалося, змішування скрапленого газу, визначеного у підпункті 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Кодексу, а також змішування пального (крім скрапленого газу) і добавок (присадок) до пального в обсязі до 1 відсотка включно.

Таке змішування пального може здійснюватися в місцях зберігання пального, у тому числі в місцях зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, місцях оптової та/або роздрібної торгівлі пальним суб’єктів господарювання, які отримали ліцензію відповідно на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, на право оптової торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі пальним.

Отже, діяльність із змішування пального (крім скрапленого газу) і добавок (присадок) до пального в обсязі до 1 відсотка включно не вважається виробництвом пального в розумінні Закону № 3817 та є виробництвом підакцизних товарів в розумінні Кодексу.

Операції із змішування пального без вмісту біоетанолу з бензином, що містить біокомпоненти в обсязі більше 1%, є виробництвом пального у розумінні Закону № 3817 та є виробництвом підакцизних товарів у розумінні Кодексу. Відповідно до статті 26 Закону № 3817 виробництво пального здійснюється суб’єктами господарювання за умови наявності ліцензії на право виробництва пального, яка отримується суб’єктом господарювання на кожне місце виробництва пального.

 

Щодо питань 1, 2, 4, 5

 

Відповідно до ст. 1 Закону України від 14 січня 2000 року № 1391-XIV «Про альтернативні види палива» (з урахуванням змін, внесених  Законом України від 04 червня 2024 року № 3769-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язковості використання рідкого біопалива (біокомпонентів) у галузі транспорту») (далі – Закон № 1391) для цілей Закону № 1391 під нормативно визначеною обов’язковою часткою вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів), яка застосовується з 1 липня 2026 року, розуміється вміст рідкого біопалива (біокомпонентів) у всіх обсягах бензинів автомобільних, що відпускаються з місць оптової торгівлі пальним, місць роздрібної торгівлі пальним, крім бензинів з октановим числом 98 і вище та бензинів, що поставляються для потреб Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, при якому загальний вміст біоетанолу складає понад 7 відсотків об’ємних за умови, що масова частка кисню не перевищуватиме 3,7 відсотка.

Відповідальність за порушення законодавства про альтернативні види палива перебачено статтею 14 Закону № 1391.

Згідно із статтею 14 Закону № 1391 справи про правопорушення, передбачені частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 14 Закону    № 1391, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а справи про правопорушення, передбачене пунктом 2 частини другої статті 14 Закону № 1391, - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження та альтернативних видів палива. За результатами розгляду виноситься постанова.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 із змінами, встановлено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 676 із змінами, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження та альтернативних видів палива.

Отже, з питаннями щодо можливості використання для власного споживання та реалізації через місця роздрібної торгівлі пальним (АЗС) після 01 липня 2026 року залишків пального без вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів) та порядку поводження із зазначеними залишками такого пального, доцільно звернутися до Держекоінспекції та Держенергоефективності.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.