Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.08.2026 р. № 5056/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні, платник податків зазначив, що Товариство планує укласти договір добровільного медичного страхування своїх працівників із ліцензованою страховою компанією, що відповідатиме вимогам п.п. 14.1.52¹
ст. 14 Кодексу для цілей застосування пільги з оподаткування.

Програма (план) добровільного медичного страхування не має передбачати прямих виплат застрахованому працівнику, тобто має бути відсутня опція компенсації (відшкодування) страховою компанією застрахованій особі відшкодування понесених фактичних витрат у зв'язку із настанням страхового випадку. А також повернення залишку страхового платежу не має здійснюватися застрахованому працівнику.

Дохід у вигляді страхових премій, що сплачуються роботодавцем - резидентом за свій рахунок за договором добровільного медичного страхування, має бути в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати працівника.

Тобто, сума страхових платежів (страхових внесків) за договорами добровільного медичного страхування не має перевищувати 30 відсотків нарахованої заробітної плати застрахованого працівника протягом звітного податкового місяця.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку (працівника) та у якому розмірі сума внесків, сплачених роботодавцем - резидентом за свій рахунок за договором добровільного медичного страхування страхового платежу авансом за квартал, наприклад, у вересні (за вересень, жовтень та листопад):

а) чи буде при цьому порівнюватися розмір такого квартального страхового платежу із 30 відсотків заробітної плати працівника, нарахованої за вересень?

b) чи буде порівнюватись місячний розмір страхового платежу, визначений шляхом розрахунку (1/3 страхового платежу за квартал) із 30 відсотків заробітної плати працівника, нарахованої за вересень?

с) чи буде порівнюватися розмір такого квартального страхового платежу із 30 відсотків заробітної плати працівника, нарахованої сумарно за вересень, жовтень та листопад?

2. Чи наявні ще вимоги, окрім вкреслених у п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, які не дають права Товариству застосовувати п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу?

Чи існують інші умови або обмеження, крім установлених п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу та п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, недотримання яких може призвести до включення страхового платежу до оподатковуваного доходу працівника?

3. Чи є сума страхових платежів за договором добровільного медичного страхування, сплачена роботодавцем-резидентом у межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати працівника відповідно до п.п. «в» п.п. 164.2.16
п. 164.2 ст. 164 Кодексу, об’єктом оподаткування військовим збором?

4. Для цілей застосування п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу що необхідно розуміти під терміном «нарахована заробітна плата працівнику»? Чи визначається така заробітна плата виключно виходячи з виплат, шо входять до фонду оплати праці відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати № 5, чи для цілей розрахунку 30 відсоткового ліміту враховуються також інші виплати працівнику, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб, але не належать до фонду оплати праці?

5. У разі, якщо розмір страхового платежу перевищує 30 відсотків нарахованої заробітної плати працівника, чи включається до оподатковуваного доходу працівника:

а) вся сума страхового платежу?

b) чи лише сума перевищення над установленим 30-відсотковим лімітом?

6. Якщо договір добровільного медичного страхування містить кілька різних програм (Планів) страхування, де План 1 – не передбачає наявності компенсації самостійно понесених витрат застрахованим працівником, а інші плани – передбачають таку опцію, то:

а) чи відповідає такий договір в цілому визначенню та вимогам, що наведені у п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

b) чи будуть застосовуватись норми п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до страхових платежів за таким договором?

с) чи будуть застосовуватись норми п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до страхових платежів лише по Плану 1 за таким договором (тобто в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати працівників, застрахованих за Планом 1)?

d) чи має страховий платіж здійснюватися окремо за Планом 1 для застосування п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу?

е) чи є необхідним для застосування п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу окреме визначення у договорі добровільного медичного страхування суми страхового платежу за кожною програмою (Планом) страхування при наявності у межах одного договору умовного Плану 1 та інших планів страхування? Або ж чи для застосування цієї норми необхідне укладення окремих договорів за програмами, що передбачають та/або не передбачають наявності компенсації самостійно понесених витрат застрахованим працівником?

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» (далі – Закон № 1909) передбачено, зокрема, що страхувальник – це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (п. 68 частини першої ст. 1 Закону № 1909).

Застрахована особа – фізична особа, визначена страхувальником у договорі страхування, життя, здоров’я, працездатність та/або пенсійне забезпечення якої є об’єктом страхування за договором страхування (п. 15 частини першої ст. 1 Закону № 1909).

При цьому страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) – це плата у грошовій формі за страхування, яку страхувальник зобов'язаний сплатити страховику згідно з договором страхування (частина перша ст. 1 Закону № 1909).

Згідно з частиною першою ст. 89 Закону № 1909 страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – це договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема:

сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами добровільного медичного страхування сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем – резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику (п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету, або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Пунктом 167.1 ст. 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику(крім випадків, визначених у пп. 167.2-167.5 ст. 167 Кодексу).

Відповідно до п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу.

Об’єктом оподаткування військовим збором, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Згідно з п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюються у порядку, встановленому у ст. 168 та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Щодо другого питання

Положення п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу застосовується до страхових внесків, сплачених за свій рахунок Товариством за найманих працівників згідно з договором добровільного медичного страхування, які відповідають вимогам, визначеним п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема страхова виплата здійснюється безпосередньо закладам охорони здоров'я, договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

У разі якщо договір не відповідає вимогам п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то уся сума страхового внеску включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків з відповідним оподаткуванням, тобто положення п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу не застосовуються.

Щодо першого питання

Для розрахунку 30 відсотків граничної межі використовується заробітна плата, нарахована працівнику за місяць, у якому було фактично сплачено страховий платіж. При сплаті страхових внесків авансом, порівняння здійснюється всієї суми авансового внеску із сумою заробітної плати, яка нарахована тільки у місяці такої оплати.

Щодо третього та п’ятого питань

Дохід у вигляді страхових внесків, що сплачуються роботодавцем – резидентом за свій рахунок за договорами добровільного медичного страхування платників податку в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати працівника не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за умови, що договір добровільного медичного страхування відповідає вимогам, передбаченим п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, мінімальний строк дії договору один рік.

Разом з тим, якщо сума страхових платежів (страхових внесків) за договорами добровільного медичного страхування працівників, сплачених роботодавцем – резидентом, перевищує вказаний розмір, то дохід у вигляді суми такого перевищення включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків і оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Щодо шостого питання

Враховуючи викладене, положення п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, застосовується до страхових внесків, сплачених за свій рахунок за найманих працівників згідно з договорами добровільного медичного страхування, які відповідають вимогам, визначеним п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, страхова виплата у разі настання страхового випадку, здійснюється страховою компанією на користь закладу охорони здоров’я.

Тобто, якщо договір, за яким страховик виплачує (компенсує) страхову виплату на користь фізичних осіб або юридичних осіб, які не є закладами охорони здоров’я, то такий договір не вважається договором добровільного медичного страхування, що підпадає під дію п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а отже пільга з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, яка передбачена п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, у такому випадку не застосовується.

При цьому, у разі якщо юридична особа здійснює відшкодування працівнику вищезазначених витрат, то суми відшкодування включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи
як додаткове благо та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Наголошуємо, що ДПС не уповноважена організовувати господарську діяльність суб’єктів господарювання, а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням платниками податків вимог податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Щодо четвертого питання

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 затверджено Положення про Державну податкову службу України (далі – Положення № 227), п. 1 якого встановлено, що Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, і який реалізує, державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пп. 12 та 70 п. 4 Положення № 227 ДПС здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску); надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС. 

При цьому відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері трудових відносин.

Водночас повідомляємо, що з питання визначення терміну «нарахована заробітна плата працівнику» доцільно звернутися до Міністерства економіки та довкілля України

Водночас зазначаємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться мова у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

______________________________________________________________                                                                                                         _____

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.