Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.08.2026 р. № 5068/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно регулювання обігу тютюнової сировини керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомляє, що є cyб’єктом господарювання, який здійснює діяльність у сфері вирощування тютюнової сировини та має відповідні ліцензії, передбачені законодавством.

На ліцензійному складі Товариства обліковується тютюнова сировина у вигляді сухого листя тютюну, частина якої є бракованою, втратили свої споживчі та господарські властивості та не може бути використана за призначенням, реалізована або залучена до господарського обліку. Товариство зазначає, що розглядає можливість списання та подальшу утилізацію (знищення) такої продукції.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи має право суб’єкт господарювання здійснювати списання та утилізацію (знищення) бракованої тютюнової сировини (сухого листя тютюну), яка зберігається на ліцензійному складі та втратила свої споживчі й господарські властивості?

2. Який порядок документального оформлення операцій із списання та утилізації (знищення) такої тютюнової сировини повинен застосовуватися суб’єктом господарювання для цілей податкового обліку?

3. Чи зобов’язаний суб’єкт господарювання повідомляти контролюючі органи про намір здійснити утилізацію (знищення) тютюнової сировини та чи необхідна участь представників контролюючих органів під час проведення такої процедури?

4. Які первинні документи повинні бути складені платником податків для підтвердження факту списання та утилізації (знищення) бракованої тютюнової сировини?

5. Чи є операції зі списання та подальшого знищення (утилізації) бракованої тютюнової сировини, що перебуває на ліцензійному складі, об’єктом оподаткування акцизним податком?

6. Чи виникає у Товариства обов’язок щодо нарахування та сплати акцизного податку у разі списання та утилізації (знищення) бракованого сухого листя тютюну, яке не буде використане для виробництва або реалізації?

7. У разі виникнення податкових зобов’язань з акцизного податку Товариство просить роз’яснити порядок визначення бази оподаткування, дату виникнення податкових зобов’язань та порядок відображення таких операцій у податковій звітності.

8. Чи виникають у платника податків будь які інші податкові наслідки (зокрема, щодо податку на прибуток підприємств, або інших податків і зборів) у зв’язку із списанням та утилізацією (знищенням) бракованої тютюнової сировини?

 

Щодо питань 1, 2, 3 та 4

 

Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.

Відповідно до абзацу п'ятого частини шостої статті 20 Закону № 3817 сукупні втрати та відходи неферментованої тютюнової сировини під час зберігання, транспортування, виробництва ферментованої тютюнової сировини протягом календарного (звітного) місяця не можуть перевищувати 5 відсотків загального обсягу (ваги) неферментованої тютюнової сировини, використаної для виробництва ферментованої тютюнової сировини протягом календарного (звітного) місяця.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 із змінами)  (далі – Положення № 227).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення № 227 основними завданнями ДПС є реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

У Законі № 3817 відсутні вимоги щодо повідомлення суб’єктами господарювання контролюючих органів про намір здійснити утилізацію (знищення) тютюнової сировини та участі представників контролюючих органів під час проведення такої процедури.

Водночас нормативним документом, який регулює питання функціонування системи управління відходами в Україні із 09.07.2023 є Закон України від 20 червня 2022 № 2320-ІХ «Про управління відходами» (далі –    Закон № 2320). У Законі № 2320 визначено правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров’я людей та навколишнє природне середовище.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 2320 відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону № 2320 суб’єкти господарювання для здійснення операцій з оброблення відходів зобов’язані отримати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів до початку своєї діяльності.

Cписання будь-яких товарно-матеріальних цінностей, та його документальне оформлення здійснюється відповідно до  стандартів бухгалтерського обліку.

Формування та реалізація державної фінансової та бюджетної політики, бухгалтерського обліку та аудиту, єдиної державної податкової та митної політики забезпечує Міністерство фінансів України (пункт 1 Положення про Міністерство фінансів України від 20 серпня 2014 року № 375).

Питання бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

 

Щодо питань 5 - 7

 

Відповідно до підпункту 14.1.145 пункту 14.1 статті 14  Кодексу підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу реалізація підакцизних товарів (продукції) – будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно з пунктом 215.1 статті 215 Кодексу до підакцизних товарів, зокрема, належать тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну, тютюнова сировина, тютюнові відходи.

Тютюнові відходи згідно з УКТ ЗЕД класифікуються за кодом 2401 30 00 00 та відповідно до підпункту 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 Кодексу є підакцизною продукцією.

Відповідно до пункту 213.1 статті 213 Кодексу об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з:

реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) (підпункт 213.1.6 пункту 213.1 статті 213 Кодексу);

обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), крім випадків, передбачених пунктом 216.3 статті 216 Кодексу (підпункт 213.1.6 пункту 213.1 статті 213 Кодексу).

При псуванні, знищенні, втраті підакцизних товарів (продукції), крім випадків, передбачених у пункті 216.3 статті 216 цього Кодексу, базою оподаткування є вартість та обсяги втрачених товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат згідно з пунктом 214.6 статті 214 Кодексу (пункт 214.7 статті 214 Кодексу)

Згідно з пунктом 216.2 статті 216 Кодексу датою виникнення податкового зобов'язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. У цьому пункті втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого платник податку не може встановити.

Податкові зобов’язання щодо зіпсованої, знищеної, втраченої тютюнової сировини розраховуються в Додатку 1 «Розрахунок суми акцизного податку з підакцизних товарів (продукції) (крім транспортних засобів), на які встановлено специфічні ставки акцизного податку (крім операцій, визначених підпунктами 213.1.9, 213.1.11, 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 розділу VI Кодексу)» до розділу Б (код операції Б5), показник графи 26 якого переноситься до рядку Б5 «Понаднормативні обсяги втрачених(ої) / перевитрачених(ої) підакцизних товарів (продукції) (згідно з пунктом 214.6 статті 214  Кодексу)» та Б5.1 «обсяги понаднормативних сукупних втрат та відходів ферментованої тютюнової сировини або неферментованої тютюнової сировини». Зазначений показник додається при розрахунку податкових зобов’язань з акцизного податку (рядок Б12 декларації з акцизного податку).

Відповідно до пункту 216.3 статті 216 Кодексу податкове зобов'язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо:

платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим (підпункт «а» пункту 216.3 статті 216 Кодексу);

підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (підпункт «б» пункту 216.3 статті 216 Кодексу).

Згідно з підпунктом 213.3.12 пункту 213.3 статті 213 Кодексу реалізація відходів тютюнової сировини за умови документального підтвердження їх утворення та подальшого знищення або утилізації відноситься до операцій з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування.

Отже, податкові зобов’язання з акцизного податку виникають при псуванні та знищенні тютюнової сировини, водночас звільняються від оподаткування акцизним податком операції з реалізації відходів тютюнової сировини за умови документального підтвердження їх утворення та подальшого знищення або утилізації.

Закон № 2320 та інші нормативно-правові акти у сфері функціонування законодавства, які регулюють питання управління відходами, не містять такі визначення як «знищення» та «утилізація».

Для підтвердження реалізації, утворення та знищення відходів тютюнової сировини необхідні комплекс документів, що включає  акти списання, накладні, журнали обліку відходів, відповідні договори із спеціалізованою організацією у сфері управління відходами, акти виконаних робіт, дозвільні документи на поводження з відходами, за потреби, сертифікати.

Перелік документів, що підтверджують факт реалізації відходів тютюнової сировини з документальним підтвердженням їх утворення та подальшого знищення або утилізації не належить до компетенції ДПС.

Одночасно зазначаємо, відходи тютюнової сировини повинні бути утилізовані або знищенні з дотриманням вимог законодавства та з відповідним документальним підтвердженням проведення такої утилізації або знищення суб’єктом господарювання у сфері управління відходами, який має дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів.

 

Щодо питання 8

 

Пунктом 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, визначено, що оборотні активи – це гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи використання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу;

необоротні активи – всі активи, що не є оборотними.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та  підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу постачання товарів – це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважається ліквідація платником ПДВ за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VI Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками − суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів − виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексу для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях, у тому числі в негосподарській діяльності платника податку.

У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу  база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами – виходячи з вартості їх придбання (пункт 189.1 статті 189 розділу V Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1  розділу ІІ Кодексу .

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу  та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Податковий облік господарських операцій ґрунтується на даних бухгалтерського обліку таких операцій.

Якщо зазначена у зверненні сировина згідно з даними бухгалтерського обліку Товариства обліковується як необоротні активи, то операція з ліквідації (списання) її за власним бажанням Товариства є об’єктом оподаткування ПДВ і, відповідно, за такою операцією у платника ПДВ виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ, виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу .

Якщо така сировина згідно з даними бухгалтерського обліку Товариства обліковується як товари, та такі товари не можуть бути використані в оподатковуваних ПДВ операціях / господарській діяльності Товариства, то при списанні в бухгалтерському обліку  Товариства таких товарів у платника ПДВ виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ, передбачених пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

______________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.