Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.08.2026 р. № 5069/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ПРЕДСТАВНИЦТВА (далі – Представництво) щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства стосовно обігу пального та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Представництво зазначає, що є платником податків на загальних підставах та платником податку на додану вартість, здійснює діяльність із будівництва доріг i автострад, інших спеціалізованих будівельних робіт (КВЕД 41.11).

Представництво використовує власну та орендовану спеціалізовану техніку (екскаватори, бульдозери, крани) i автотранспорт.

3 метою оперативного забезпечення вказаної техніки пальним безпосередньо на будівельних майданчиках Представництво використовує мобільні (рухомі) ємності – автоцистерни та/або причепи-цистерни.

Вказані автоцистерни та причепи - цистерни (паливозаправники) використовуються виключно для заправки власної техніки та транспорту, не застосовуються для зберігання пального з метою подальшої реалізації.

Представництво здійснює діяльність на підставі ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Представництво планує придбавати пальне у постачальника - платника акцизного податку як зі стаціонарного складу, так i з бензовоза постачальника (акцизного складу пересувного). Таке пальне Представництво використовуватиме для заправки власної техніки як на території, так i в місцях, де Представництво здійснює  будівельні роботи.

Заправка техніки в даному випадку є елементом технологічного процесу будівництва (забезпечення роботи будівельної техніки), а не окремим видом діяльності зі зберігання пального.

При цьому:

пальне використовується виключно для потреб власного споживання;

операції з реалізації пального чи його зберігання для третіх осіб не здійснюються;

цистерни/причепи є мобільними та не використовуються для тривалого стаціонарного зберігання пального;

Представництво просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи вважаються автоцистерни та/або причепи-цистерни (паливозаправники), які використовуються Представництвом виключно як мобільні засоби для заправки власної/орендованої техніки пальним для власного споживання (без реалізації третім особам), акцизним складом aбo акцизним складом пересувним у розумінні п. п. 14.1.6 та п. п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу?
2. Чи виникає у Представництва обов'язок реєструвати акцизний склад за місцем перебування чи використання таких мобільних цистерн/причепів?
3. Чи зобов'язане Представництво отримувати ліцензію на право зберігання пального чи на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки згідно із ст. 28 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817 – IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817)?
4. Чи підпадає заправка власної техніки з мобільних автоцистерн та/або причепів-цистерн (паливозаправників) під дію винятків, за яких операція не визнається реалізацією пального згідно з п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст.14 Кодексу?

Щодо питань 1 – 2, 4

У п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 212.1.15 п.  212.1 ст. 212 Кодексу особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий, є платником акцизного податку.

Відповідно до п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Відповідно до п. п. «б» п. п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу - суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, у суб’єкта господарювання, який використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, всі приміщення або території, на яких здійснюється навантаження-розвантаження та зберігання пального, та власником або користувачем яких є такий суб’єкт, є акцизним складом, якщо:

загальна місткість ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального хоча б в одному з приміщень або територій такого власника або користувача перевищує 200 кубічних метрів;

або

такий суб’єкт господарювання отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії).

Відповідно суб’єкт господарювання, який на акцизному складі здійснює зокрема, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального, є розпорядником такого акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального і у нього виникає обов’язок, зокрема, згідно з п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та згідно з п.п. «б» п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Реалізацією пального також є власне споживання пального платником акцизного податку з реалізації пального (в т.ч. заправлення таким платником власної техніки з мобільних автоцистерн та/або причепів-цистерн).

Згідно з п.п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України.

Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується (крім пального, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним п. п. «а» п. 2 частини другої ст. 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального на митній території України;

в) ввезення пального на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.224¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що розпорядник акцизного складу пересувного - суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який, зокрема, є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 цього Кодексу.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб’єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Відповідно до п. 14 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 408 (далі – Порядок № 408) транспортні засоби реєструються в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового як акцизні склади пересувні автоматично в разі, коли такі транспортні засоби зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, під час здійснення яких переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах.

Пунктом 15 Порядку № 408 визначено, що реєстрація транспортного засобу як акцизного складу пересувного в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового припиняється за наявності в системі документально підтверджених даних щодо припинення використання платником акцизного податку транспортного засобу для переміщення та/або зберігання пального або спирту етилового на митній території України.

Отже, реєстрація транспортного засобу як акцизного складу пересувного в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового здійснюється автоматично при зазначенні таких транспортних засобів в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Водночас, згідно з п.п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий (далі – Перелік), створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку здійснюється автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, або на підставі заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового, або на підставі митних декларацій при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України. Такі заявки подаються суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки. Такі заявки у формі електронних документів надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, а також не зазначені у заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, забороняється.

Відповідно до  п. 228.3 ст. 228 Кодексу у разі виявлення фактів переміщення та/або зберігання пального або спирту етилового з використанням транспортних засобів, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, або в заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, або в митних деклараціях при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України, а також фактів реалізації пального або спирту етилового з таких транспортних засобів відповідні контролюючі органи тимчасово (до винесення рішення суду) вилучають такі пальне або спирт етиловий та транспортні засоби з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Щодо питання 3

Закон № 3817 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами, зокрема, пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.

Частиною першою ст. 1 Закону № 3817  визначено, що:

зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (п. 32 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального – об'єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить

суб'єкту господарювання на праві власності або користування (п. 48 частини першої ст. 1 Закону № 3817).

Відповідно до частини другої ст. 1 Закону № 3817 термін «пальне» вживається у значенні, наведеному у Кодексі.

Основні вимоги до зберігання пального визначено ст. 28 Закону № 3817.

Згідно з частиною першою ст. 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Відповідно до частини другої ст. 28 Закону № 3817 суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Здійснення діяльності зі зберігання пального потребує отримання суб’єктом господарювання відповідної ліцензії, крім випадків, передбачених ст. 28 Закону № 3817, коли така ліцензія не отримується.

Законом № 3817 не визначено показники щодо обсягу пального (залишків пального), який може знаходитися в автоцистерні чи причепі-цистерні та щодо термінів  перебування пального в таких цистернах.

Отже, у разі використання Представництвом автоцистерн та/або причепів- цистерн для переміщення пального для заправки власного чи орендованого транспорту та техніки, у Представництва відсутня необхідність щодо отримання ліцензії на право зберігання пального у таких автоцистернах та/або причепах-цистернах.

Разом з цим, перебування автоцистерн та/або причепів-цистерн, в яких знаходиться пальне протягом деякого часу у певному місці (території), що перебуває у власності або у користуванні Представництва, потребує отримання ліцензії на право зберігання пального для потреб власного споживання чи переробки.

Водночас, відповідно до п. 36 частини другої ст. 73 Закону № 3817 зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки без наявності ліцензії на право зберігання пального до суб’єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах:

за перше порушення – 4 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

за друге порушення – 8 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

за третє та наступні порушення – 85 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).