Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.08.2026 р. № 5073/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство (платник ПДВ) є керуючою компанією індустріального парку та згідно з договором, укладеним з Виконавчим комітетом міської ради (ініціатор створення індустріального парку), здійснює його облаштування, зокрема, проектування, будівництво, реконструкцію, ремонт та інші заходи для забезпечення функціонування індустріального парку.

Відповідно до інвестиційного договору щодо реалізації проєктів інженерно-транспортної інфраструктури індустріального парку (далі – Інвестиційний договір) частина створених об’єктів після завершення будівництва та введення в експлуатацію залишається на балансі Товариства, а частина згідно з рішеннями міської ради підлягатиме безоплатній передачі у комунальну власність балансоутримувачу, визначеному Ініціатором, або самому Ініціатору.

Фінансування зазначених заходів здійснюється наступним чином:

об’єкти, які залишаються в розпорядженні Товариства, фінансуються частково за рахунок коштів місцевого бюджету у вигляді цільового фінансування та частково – за рахунок власних коштів;

об’єкти, які будуть передані на баланс Ініціатора, фінансуються частково за рахунок коштів місцевого бюджету (цільове фінансування) та частково – за рахунок коштів державного бюджету.

 У процесі створення зазначених об’єктів Товариство придбає товари/послуги з ПДВ та формує податковий кредит.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи залежить право Товариства на податковий кредит від способу фінансування будівництва зазначених об’єктів (за рахунок коштів державного, місцевого бюджету, власних коштів або коштів з інших джерел) та від періоду отримання бюджетних коштів (до початку реалізації проєкту чи після (компенсація витрат);

2) чи зобов’язане Товариство нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ  згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ щодо сум податку, сплачених при придбанні товарів/послуг, використаних для створення зазначених у зверненні об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури індустріального парку, в тому числі тих, які після введення в експлуатацію залишаються на балансі Товариства та використовуються у власній господарській діяльності та тих, які відповідно до рішень органу місцевого самоврядування безоплатно передані балансоутримувачу, визначеному Ініціатором, або самому Ініціатору;

 3) чи звільняються від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ операції з безоплатної передачі об’єктів балансоутримувачу, визначеному Ініціатором, або самому Ініціатору в описаній у зверненні ситуації? Які документи підтверджують право на застосування зазначеного вище режиму звільнення від оподаткування ПДВ;

4) чи виникають у Товариства податкові різниці з податку на прибуток, передбачені розділом ІІІ ПКУ, при здійсненні операції з безоплатної передачі об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури індустріального парку балансоутримувачу, визначеному Ініціатором або самому Ініціатору?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно зі статтею 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (із змінами) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Загальні засади створення і функціонування індустріальних парків на території України з метою забезпечення економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності територій, активізації інвестиційної діяльності, створення нових робочих місць, розвитку сучасної виробничої та ринкової інфраструктури визначені Законом України від 21 червня 2012 року № 5018-VI «Про індустріальні парки», зі змінами (далі – Закон № 5018).

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 5018:

індустріальний (промисловий) парк (далі – індустріальний парк) – визначена ініціатором створення індустріального парку відповідно до містобудівної документації облаштована відповідною інфраструктурою територія, у межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, переробки промислових та/або побутових відходів (крім захоронення відходів), альтернативної енергетики, зберігання енергії, а також науково-технічну діяльність, діяльність у сфері інформації і електронних комунікацій на умовах, визначених цим Законом та договором про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку;

ініціатор створення індустріального парку (далі – ініціатор створення) – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, який згідно з Конституцією України здійснює право власника на землю від імені Українського народу і відповідно до закону наділений повноваженнями розпорядження землею, а також юридична або фізична особа – власник чи орендар земельної ділянки, яка може бути використана та пропонується ним для створення індустріального парку;

керуюча компанія індустріального парку (далі – керуюча компанія) – створена згідно із законодавством України юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та вибрана відповідно до Закону № 5018, з якою ініціатором створення укладений договір про створення та функціонування індустріального парку

облаштування індустріального парку – виконання згідно з умовами договору про створення та функціонування індустріального парку та відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» комплексу робіт і послуг з підготовки земельних ділянок, а також проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та облаштування об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури чи інших об’єктів керуючою компанією, ініціатором створення та/або іншим суб’єктом індустріального парку за рахунок бюджетних, власних, запозичених або інших коштів з метою створення належних умов для здійснення учасниками господарської діяльності.

Частиною першою статті 12 Закону № 5018 передбачено, що джерелами фінансування облаштування індустріального парку можуть бути кошти державного та місцевих бюджетів, виділені в порядку та обсягах, передбачених законодавством, кошти приватних інвесторів, у тому числі залучені за моделлю державно-приватного партнерства, залучені кошти, включаючи кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, кошти з інших джерел, не заборонених законодавством.

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державного стимулювання створення індустріальних парків встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2024 № 341 (далі – Порядок № 341)

Згідно з пунктом 4 Порядку № 341 право на отримання бюджетних коштів в установленому законодавством порядку залежно від виду державного стимулювання мають, зокрема, ініціатори створення індустріальних (промислових) парків – суб’єкти господарювання та/або керуючі компанії.

Бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на надання коштів заявникам на безповоротній основі для облаштування індустріальних парків та/або забезпечення будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури (автомобільних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо), необхідних для створення та функціонування індустріальних парків, включених до Реєстру індустріальних (промислових) парків (підпункт 1 пункту 5 Порядку № 341).

Порядок надання коштів для облаштування індустріальних (промислових) парків та/або забезпечення будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, необхідних для створення та функціонування індустріальних (промислових) парків, а також здійснення компенсації витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2024 року № 644 (далі – Порядок № 644).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 644 державне стимулювання надається керуючим компаніям та ініціаторам створення – суб’єктам господарювання за такими напрямами:

надання коштів на безповоротній основі для облаштування індустріальних парків та/або забезпечення будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури (автомобільних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо), необхідних для створення та функціонування індустріальних парків (далі ­– кошти на безповоротній основі);

надання компенсації витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж (далі – компенсація витрат).

Договір державного стимулювання вважається укладеним з моменту внесення змін до рішення Мінекономіки про надання (часткове надання) коштів на безповоротній основі та/або про надання (часткове надання) компенсації витрат (пункт 15 Порядку № 644).

Відповідно до пункту 16 Порядку № 644 після приєднання заявника до договору державного стимулювання Мінекономіки на підставі рішення про надання (часткове надання) коштів на безповоротній основі формує подання на перерахування бюджетних коштів для надання (часткового надання) коштів на безповоротній основі (далі – подання) за формою, затвердженою Мінекономіки, та подає його Казначейству разом з платіжною інструкцією на перерахування коштів у сумі, зазначеній у такому поданні, на рахунок умовного зберігання (ескроу) або небюджетний рахунок. Казначейство здійснює реєстрацію бюджетних зобов’язань та бюджетних фінансових зобов’язань на підставі подання Мінекономіки.

Перераховані Мінекономіки на рахунок умовного зберігання (ескроу) кошти не можуть використовуватись як депозитні, на них не можуть бути нараховані відсотки.

Пунктом 18 Порядку № 644  встановлено, що перерахування коштів з рахунка умовного зберігання (ескроу) за виконані роботи здійснюється уповноваженим банком на підставі наданих заявником актів виконаних робіт, підписаних інженером-консультантом, копій платіжних документів заявника про оплату його частини вартості виконаних робіт та/або послуг у ході реалізації проекту облаштування, в тому числі перерахування заявником авансу за виконані роботи відповідно до укладених договорів підряду, або внесення заявником його частки на рахунок умовного зберігання (ескроу).

Щодо оподаткування ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під безоплатно наданими товарами розуміються, зокрема товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів (підпункт 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ). При цьому продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень.

Норми підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ поширюються також на операції з безоплатної передачі об'єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень, та за рішенням юридичних осіб, у разі передачі основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, незалежно від того, чи є суб'єкти операції платниками податку.

При цьому згідно з пунктом 197.5 статті 197 розділу V ПКУ звільнення від оподаткування ПДВ, передбачене пунктом 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, не поширюється на операції з підакцизними товарами, зазначеними в розділі VI ПКУ.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті  201 розділу V ПКУ.

Пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, що наявні у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

За загальними правилами, визначеними нормами ПКУ, право на включення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у платника податку за операцією з придбання товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної постачальником товарів/послуг з дотриманням норм податкового законодавства та зареєстрованої в ЄРПН у встановлений термін (за умови одночасного дотримання інших правил, визначених ПКУ для формування податкового кредиту). При цьому, виникнення такого права не залежить від способу та термінів фінансування витрат платника податку на придбання таких товарів/послуг.

Водночас, у разі якщо оплата товарів/послуг здійснюється не безпосередньо  платником податку (в тому числі за рахунок раніше отриманих коштів з місцевого чи державного бюджетів), а з інших джерел (третьою особою), то одночасно з формуванням податкового кредиту у платника податку виникає обов’язок нарахувати на відповідну суму податкові зобов’язання з ПДВ з використанням механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну.

Щодо питань 2 та 3

Умови для застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, встановленого підпунктом 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, чітко визначені у такому підпункті ПКУ, а саме:

передача повинна здійснюватися на безоплатній основі;

операція повинна здійснюватися між двома платниками ПДВ або між двома юридичними особами;

передача повинна відбуватися виключно у державну чи комунальну власність;

операція повинна здійснюватися на підставі прийнятого відповідного рішення Уряду, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Таким чином, якщо Товариство здійснюватиме безоплатну передачу у комунальну власність міської територіальної громади об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури індустріального парку на підставі прийнятого відповідного рішення Уряду, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, то до такої операції застосовуватиметься режим звільнення від оподаткування ПДВ, встановлений підпунктом 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ.

У разі здійснення таких операцій, звільнених від оподаткування ПДВ згідно із підпунктом 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

При цьому нормами ПКУ не передбачено конкретного переліку документів, для підтвердження права на застосування пільгового режиму, передбаченого підпунктом 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ.

 

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств (питання 4)

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

При цьому, особливостей податкового обліку операцій з безоплатної передачі керуючою компанією на баланс Ініціатора проєкту або балансоутримувача, визначеного Ініціатором, об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури індустріального парку за затвердженою Програмою, що частково фінансуються за рахунок цільового фінансування та частково за рахунок бюджетних коштів, які будуть отримані керуючою компанією, як компенсація понесених витрат на такі об’єкти через тендерні закупівлі, які не були покриті цільовим фінансуванням, ПКУ не передбачено.

Керуюча компанія відображає вищезазначені операції у складі фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року №  996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Враховуючи вищезазначене, питання щодо порядку бухгалтерського обліку операцій з передачі об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури індустріального парку як цільового фінансування діяльності індустріальних парків відноситься до компетенції Міністерства фінансів України.

Разом з тим повідомляємо, що підпунктами 140.5.9 та 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ ПКУ передбачені податкові різниці для коригування фінансового результату до оподаткування при здійсненні безоплатної передачі коштів (товарів, робіт, послуг).

Так, підпунктом 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ ПКУ встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення  підпункту 140.5.14 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ ПКУ), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Відповідно до підпункту 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), платникам податку, які є пов’язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX ПКУ, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).