Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.08.2026 р. № 5080/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування норм підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

Платник податків зазначив, що у 2025 році здійснював господарські операції з імпорту товарів з нерезидентом, який має організаційно-правову форму – GmbH & Co. KG (Федеративна Республіка Німеччина) (далі – контрагент-нерезидент). Загальна вартість придбаних товарів за звітний рік не перевищує 10 млн грн, тобто не перевищила вартісний критерій, встановлений підпунктом 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу.

Організаційно-правова форма зазначеного нерезидента – GmbH & Co.KG (Командитне партнерство/Limited Partnership) включена до Переліку організаційно-правових форм нерезидентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480 «Про затвердження переліку організаційно-правових форм» (далі – Перелік № 480).

За інформацією, наведеною у зверненні, материнська компанія групи (далі – Нерезидент 1), володіє 100 відсотками корпоративних прав Нерезидента 2, який також має організаційно-правову форму GmbH & Co. KG, а Нерезидент 2 володіє 100 відсотками корпоративних прав контрагента-нерезидента.

Платник податків повідомив, що з метою підтвердження сплати нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку) у Федеративній Республіці Німеччина ним отримано:

офіційний електронний лист Ludger Mählmeyer, Director Finance & Process Management Нерезидента 2;

Tax Assessment Notice 2025, виданий компетентним податковим органом Федеративної Республіки Німеччина;

витяги з Торгового реєстру щодо Нерезидента 1, Нерезидента 2 та контрагента-нерезидента.

При цьому, згідно з інформацією платника податків, контрагент-нерезидент  є командитним товариством (Kommanditgesellschaft, KG), яке відповідно до законодавства Федеративної Республіки Німеччина не є самостійним платником корпоративного податку (Körperschaftsteuer), а прибуток такого товариства оподатковується на рівні його учасників, корпоративний податок щодо прибутку контрагента-нерезидента сплачується Нерезидентом 1. У зв’язку з цим Tax Assessment Notice 2025 видано щодо Нерезидента 1, а не безпосередньо щодо контрагента-нерезидента.

Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації пов’язана з необхідністю правильного застосування положень підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи можуть лист нерезидента, Tax Assessment Notice компетентного податкового органу Федеративної Республіки Німеччина та витяги з Торгового реєстру в їх сукупності вважатися належним документальним підтвердженням того, що прибуток контрагента-нерезидента підлягає оподаткуванню корпоративним податком відповідно до законодавства Федеративної Республіки Німеччина?

2. Чи має право платник податків на підставі зазначених документів не застосовувати збільшення фінансового результату до оподаткування, передбачене підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, при здійсненні операцій із контрагентом-нерезидентом?

3. У разі якщо наданих документів недостатньо, які документи або відомості повинні бути надані платником податків для підтвердження виконання умов абзацу четвертого підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу у ситуації, коли законодавство держави реєстрації нерезидента передбачає оподаткування прибутку командитного товариства на рівні його учасників, а не самого товариства?

 

Щодо питань 1 – 3

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу), придбаних, зокрема у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи (абзац четвертий підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу).

Згідно з абзацом п’ятим підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 і підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу), придбаних у нерезидентів, визначених абзацами третім і четвертим цього підпункту, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов’язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 розділу I Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом першим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту (абзац шостий підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу).

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року (абзац дев’ятий підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу).

Таким чином, у разі якщо платник податків здійснював операції із нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, він може бути звільнений від обов’язку збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств податкового (звітного) року на різниці, визначені підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу за умови, що такі операції не є контрольованими та підтвердження ним суми таких витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту.

Особливості щодо підтвердження платником податку сум витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту роз’яснені у відповіді на питання 8 Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування окремих положень статті 39 Податкового кодексу України, у тому числі під час коригування фінансового результату до оподаткування на підставі підпунктів 140.5.4, 140.5.5¹ та 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 травня 2021 року № 266 (далі – УПК № 266).

Водночас, відповідно до відповіді на питання 6 УПК № 266, – якщо нерезидент, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) у державі, в якій він зареєстрований як юридична особа (за даними відповідного бізнес-реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації) у відповідній організаційно-правовій формі), такий нерезидент може вважатися податковим резидентом зазначеної держави. Відповідно, якщо платник податку на прибуток підприємств здійснює операції з таким контрагентом-нерезидентом, для платника податку відсутні підстави збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці, визначені підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу. Достатнім підтвердженням для цього буде документ, який свідчитиме про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операції, у загальному розумінні (наприклад, у якості зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку). Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо).

Зазначений підпункт статті 140 розділу III Кодексу не містить спеціальних вимог щодо форми документа для підтвердження сплати податку нерезидентом, а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ. Водночас, з урахуванням вимог пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, доцільним є отримання від нерезидента документа, виданого фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Отже, для цілей застосування положень підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу має значення факт сплати податку на прибуток (корпоративного податку) саме нерезидентом, який є безпосереднім контрагентом платника податків, у державі його реєстрації.

Таким чином, якщо платник податків здійснював операції із контрагентом-нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, він може бути звільнений від обов’язку збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств податкового (звітного) року на різниці, визначені підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140  розділу III Кодексу за умови надання документа (довідки), який підтверджує сплату податку на прибуток (корпоративного податку) саме таким нерезидентом, який є контрагентом платника податків, у державі його реєстрації Федеративній Республіці Німеччина, у періоді здійснення операцій, виданого фінансовим (податковим) органом Федеративної Республіки Німеччина, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, який належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Додатково звертаємо увагу, що підпункт 140.5.5 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу на сьогодні виключений. Положення підпункту 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу регулюють операції з реалізації товарів, робіт та послуг на користь визначених цим підпунктом нерезидентів, тоді як у зверненні платника податків йдеться про операції з придбання (імпорту) товарів. Відтак до описаних у зверненні операцій застосуванню підлягають положення підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).