Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Кодексу, в межах компетенції повідомляє.
У зверненні платник податків повідомив, що на підставі договірних відносин протягом 2025 року серед інших здійснював господарські операції з імпорту товарів із контрагентом … Spółka z ograniczona odpowiedzialnoscia Spółka Komandytowa (Sp.zo.o.S.K.) з місцем реєстрації Республіка Польща (далі – Нерезидент), організаційно-правову форму якого включено до переліку організаційно-правових форм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480 «Про затвердження переліку організаційно-правових форм», із змінами (далі – Перелік № 480).
Платник податків зазначив, що господарські операції здійснені за 2025 рік із Нерезидентом не визнаються контрольованими відповідно до вимог підпунктів 39.2.1.1 і 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу, оскільки не виконуються у своїй сукупності необхідні критерії, а саме: дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень; сума операцій між платником податків та Нерезидентом не перевищує 10 мільйонів гривень; організаційно-правова форма Нерезидента включено до Переліку № 480.
Також, у зверненні Платником податків вказано про отримання ним від Нерезидента Довідки, яка підтверджує, що Нерезидент у звітному 2025 році є платником податку на прибуток у Республіці Польщі та сплатив податок.
На думку платника податків, оскільки річний дохід за 2025 рік становить понад 40 мільйонів гривень (підпункт 134.1.1 пункт 134.1 статті 134 розділу ІІІ Кодексу), а також здійснені операції з імпорту товарів із Нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, то відповідно до вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу платник податків має обов’язок відкоригувати суму операцій на 30 відсотків та збільшити податкові зобов’язання з податку на прибуток.
Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає у роз’ясненні вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу та пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу.
У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи є Довідка, що додається до звернення, належним документом, форма та зміст якої підтверджує сплату податку на прибуток у звітному 2025 році Нерезидентом, для цілей застосування звільнення від коригування фінансового результату, відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу ІII Кодексу?
2. Чи правильно розуміє платник податків, що на вказані операції з імпорту не поширюються вимоги, передбачені підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу ІII Кодексу (платник податків не повинен відкоригувати суму операцій на 30 відсотків та збільшити податкові зобов’язання з податку на прибуток або, альтернативно платник податків не повинен готувати документ з обґрунтуванням цін (для визначення, чи ціна в операціях з контрагентом відповідала принципу «витягнутої руки») відповідно до процедури, передбаченої статтею 39 розділу І Кодексу)?
3. Чи правильно розуміє платник податків, що на наведену і додану до звернення Довідку поширюються вимоги Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 14.08.1994 про відсутність необхідності консульської легалізації або засвідчення апостилем?
Щодо питань 1 – 3
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
Згідно з абзацом четвертим підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу), придбаних у, зокрема, нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Згідно з абзацом п’ятим підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 і підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу І Кодексу), придбаних у нерезидентів, визначених абзацами третім і четвертим цього підпункту, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов’язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 розділу І Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом першим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.
Вимоги підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат/доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту (абзац шостий підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу).
Особливості щодо підтвердження платником податку сум витрат/доходів за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту роз’яснені у відповіді на питання 8 Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування окремих положень статті 39 Податкового кодексу України, у тому числі під час коригування фінансового результату до оподаткування на підставі підпунктів 140.5.4, 140.5.51 та 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 травня 2021 № 266 (далі – УПК № 266).
Водночас, згідно з відповіддю на питання 6 УПК № 266, – якщо нерезидент, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) у державі, в якій він зареєстрований як юридична особа (за даними відповідного бізнес-реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації) у відповідній організаційно-правовій формі), такий нерезидент може вважатися податковим резидентом зазначеної держави. Відповідно, якщо платник податку на прибуток підприємств здійснює операції з таким контрагентом – нерезидентом, для платника податку відсутні підстави збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці, визначені підпунктами 140.5.4 та 140.5.51 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу. Достатнім підтвердженням для цього буде документ, який свідчитиме про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операцій, у загальному розумінні (наприклад, у якості зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку). Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо).
Зазначений підпункт статті 140 розділу III Кодексу не містить спеціальних вимог щодо форми документа для підтвердження сплати податку нерезидентом, а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ. Водночас, з урахуванням вимог пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, доцільним є отримання від нерезидента документа, виданого фінансовим (податковим) органом відповідної держави, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї держави. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.
Згідно з пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної держави, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Враховуючи викладене, якщо платник податків здійснював господарські операції з придбання товарів протягом 2025 року із Нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, і такі операції не є контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу, він може бути звільнений від обов’язку збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств податкового (звітного) року на різниці, визначені підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу за умови:
- підтвердження сум витрат по неконтрольованих операціях за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту,
або
- надання документа (довідки), який підтверджує сплату податку на прибуток (корпоративного податку) саме таким Нерезидентом, який є контрагентом платника податків, у державі його реєстрації, у періоді здійснення операцій, виданого уповноваженим органом зазначеної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, який належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.
Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право», зі змінами, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей Гаазької Конвенції офіційними документами вважаються:
1) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;
2) адміністративні документи;
3) нотаріальні акти;
4) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Відповідно до статті 2 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.
У частині першій статті 3 Гаазької Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
У частині другій статті 3 Гаазької Конвенції визначено, що дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують цю формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.
Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень підписана 12.01.1993 та набула чинності 11.03.1994 (далі – Конвенція).
Конвенція застосовується до «осіб, які є резидентами одної або обох Договірних Держав» (стаття 1 Конвенції) та до податків, на які поширюється дія цієї Конвенції, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток (доходи) підприємств» (пункт 3 статті 2 Конвенції).
Конвенція регулює податкові аспекти, але не містить положень щодо спрощення процедури легалізації документів.
З приводу посилання на положення Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах щодо спрощення процедури легалізації документів, інформуємо про таке.
Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах підписаний 24.05.1993 та набув чинності 14.08.1994 (далі – Договір).
Преамбулою Договору визначено, що його укладено з метою поглиблення і вдосконалення взаємного співробітництва в галузі правових відносин.
Статтею 1 Договору визначено, що його положення розповсюджуються на відносини, пов’язані із кримінальним та цивільним правом.
Разом з тим, преамбулою Конвенції визначено, що Конвенцію укладено для цілей уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень.
Відповідно до пункту 1 статті 2 Конвенції «ця Конвенція застосовується до податків на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення».
Враховуючи викладене, положення Конвенції розповсюджуються на документи, що застосовуються для цілей уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, тоді як положення Договору – на документи, пов’язані із кримінальним та цивільним правом.
Зауважуємо, що Довідка видана компетентним (уповноваженим) органом Республіки Польща, визначеним Конвенцією, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, з проставленим на ній апостилем, вважатиметься належним чином легалізованою за умови нотаріального засвідчення апостиля та перекладу довідки.
Принагідно інформуємо, що відповідно до підпункту 14.1.1721 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. Індивідуальна податкова консультація не передбачає проведення дослідження або перевірки наданих документів, у тому числі довідки (сертифіката).
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |