Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.08.2026 р. № 5104/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо коригування фінансового результату до оподаткування у разі переходу від моделі обліку інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю до моделі її обліку за первісною вартістю  та, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3 п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє. 

Як зазначено у зверненні, ТОВ веде облік інвестиційної нерухомості відповідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість» за справедливою вартістю, визначену у звіті незалежного оцінювача на дату балансу, без нарахування амортизації як у бухгалтерському обліку так і у податковому обліку.

В зв’язку з переходом щодо складання фінансової звітності за міжнародними стандартами фінансової звітності, планується зміна моделі обліку інвестиційної нерухомості за первісною вартістю.

В якості первісної вартості буде визначена вартість на рівні балансової (справедливої), яка була відображена в обліку підприємства на дату переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності і при першому застосуванні відповідно до міжнародного стандарту фінансової звітності (IFRS)1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності» та визначена на дату балансу та з якої надалі здійснюється відрахування накопиченої амортизації як у бухгалтерському так і у податковому обліку.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

        1.Чи вірно підприємством визначена вартість інвестиційної нерухомості відповідно до звіту оцінювача (який є первинним документом) на дату переходу для нарахування амортизації у податковому обліку?

        2.Чи виникатимуть у підприємства різниці відповідно до ст. 138 Кодексу або інші податкові наслідки у разі переходу від моделі обліку за справедливою вартістю до моделі обліку за первісною вартістю?

 

Щодо питань 1,2

Відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами) підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Підприємство змінює метод оцінки встановлений Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», затверджений наказом Міністерства фінансів  України від 02.07.2007 № 779 (зі змінами) (далі – НП(С)БО 32).

Згідно п. 9 НП(С)БО 32 придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховується на  баланс  підприємства  за  первісною вартістю.

Відповідно до п. 11 НП(С)БО 32 первісною  вартістю інвестиційної нерухомості,  створеної підприємством,  є  її  вартість,   визначена   на   дату   початку використання інвестиційної нерухомості, виходячи із загальної суми витрат  на  її  створення  відповідно  до  Національного положення (стандарту) 7.

Відповідно до п. 16  НП(С)БО 32 підприємство  на  дату  балансу  відображає  у фінансовій звітності інвестиційну нерухомість за справедливою вартістю,  якщо її   можна   достовірно  визначити,  або  за  первісною  вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат  від зменшення  корисності  та вигод від її відновлення,  що визнаються відповідно  до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку  28  «Зменшення  корисності активів», затвердженого наказом Міністерства  фінансів  України від  24.12.  2004 № 817.  Обраний  підхід  застосовується  до  оцінки  всіх подібних об'єктів інвестиційної нерухомості.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

  на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розділу III Кодексу – сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III Кодексу (п.п. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 Кодексу визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку (абзац другий п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).

З урахуванням вимог п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу для цілей оподаткування амортизація  основних  засобів нараховується у  разі  їх  призначення для  використання  в господарській діяльності платника податку.

Отже, у разі переходу від моделі обліку основних засобів за справедливою вартістю до моделі обліку за первісною вартістю та нарахуванням амортизації таких основних засобів у бухгалтерському обліку, платник податку на прибуток нараховує податкову амортизацію зазначених основних засобів (призначених для використання у господарській діяльності) відповідно до вимог п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу та формує різниці відповідно до положень п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Кодексу.

При цьому, для розрахунку податкової амортизації визначається вартість основних засобів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Питання визначення вартості інвестиційної нерухомості основних засобів для цілей амортизації, яка спочатку обліковувалась за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку за справедливою вартістю, а потім при переході на міжнародні стандарти фінансової звітності застосовувалась модель обліку за первісною вартістю, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).