Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.08.2026 р. № 5106/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (     ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою – підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування другої групи та надає послуги перевезення пасажирів виключно фізичним особам на території України. Оплату за послуги платник податків отримує виключно від пасажирів в готівковій та безготівковій формі. Для підтвердження факту перевезення пасажирів, платник податків видає пасажирам транспортні квитки або фіскальні чеки. Деякі пасажири є працівниками бюджетних установ та надають видані платником податків квитки в бухгалтерію для відшкодування їм витрат на проїзд у відрядженні.  Дана бюджетна установа відобразила такі відшкодування у Додатку 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, для податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Розрахунок) не як виплату своїм працівникам, а як виплату платнику податків з кодом ознаки доходу 157 «Дохід, виплачений самозайнятій особі». Платник податків стверджує, що не надавав послуги даній юридичній особі та не отримував від неї жодних коштів.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи порушуються в даній ситуації умови перебування на другій групі платника єдиного податку?  

2. Які дії потрібно вчинити платнику податків для уникнення порушень умов перебування на другій групі платника єдиного податку?

3. Чи можна вважати відображення виплатами фізичній особі – підприємцю у Додатку 4 ДФ до Розрахунку відшкодуванням власним працівникам, якщо це відшкодування коштів підзвітній особі понесених нею витрат в процесі виконання службових обов’язків?

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Водночас, нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних  осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом фізичної особи підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Враховуючи зазначене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи може здійснювати господарську діяльність з надання послуг перевезення пасажирів на користь платників єдиного податку та населення за умови дотримання усіх вимог, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу.

Разом з цим, відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 самозайнята особа – платник податку, який є, зокрема, фізичною особою – підприємцем за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької діяльності.

Крім того, згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, податковий Розрахунок до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

Форма податкового Розрахунку і Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового Розрахунку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами.

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведеного у Додатку 2 до Порядку, дохід, виплачений самозайнятій особі, відображається податковим агентом у Додатку 4 ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «157».

Отже, оскільки фізична особа – підприємець у розумінні п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є самозайнятою особою, то юридична особа при нарахуванні (виплаті) доходів фізичній особі – підприємцю зобов'язана відобразити їх у Додатку 4 ДФ до Розрахунку під ознакою доходу «157».

Водночас зауважуємо, що повноваження, завдання та функції Державної податкової служби України встановлено ст.19¹ Кодексу та Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (далі – Положення № 227).

Згідно з покладеними завданнями ДПС здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
(далі – єдиний внесок) та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (п. 4 Положення № 227), здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску) (п. 12 Положення № 227); надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (п. 70 Положення № 227).

Крім того, згідно з абзацом четвертим п.п. 1 п. 3 Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію, зокрема, державної політики у сфері підприємництва.

Отже, з питання щодо правомірності нарахування юридичною особою виплат фізичній особі – підприємцю, без укладання відповідного договору, доцільно звернутись до Міністерства економіки та довкілля України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.