Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.08.2026 р. № 5116/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (   ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У зверненні платник податків зазначила, що здійснює основний вид господарської діяльності за КВЕД 55.20 «Дiяльнiсть засобiв розмiщування на перiод вiдпустки та iншого тимчасового проживання» перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, платник єдиного податку другої групи.

Платник податків планує надавати послуги з тимчасового проживання фізичним особам (населенню) у будиночках для відпочинку (модульних/швидкозбірних конструкціях, котрі належать до категорії тимчасових споруд), розміщених на земельній ділянці площею 0,3 га, яка перебуває у власності платника податків. Загальна проща модульних конструкцій не перевищує 120 кв.м.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи, який здійснює діяльність за КВЕД 55.20 та надає послуги з тимчасового проживання (розміщення) у будиночках для відпочинку, перебувати на спрощеній системі оподаткування, якщо площа земельної ділянки під даним комплексом перевищує 0,2 га (становить 0,3 га), але сукупна площа будиночків не перевищує 120 кв.м. Платник податків розглядає можливість збільшення кількості будиночків. При зростанні кількості тимчасових споруд чи будуть діяти обмеження? Чи взагалі обмеження не діятимуть так як надається послуга з тимчасового проживання?

2. Чи застосовуються обмеження щодо площі об'єктів нерухомості та земельних ділянок, передбачені п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст.291 Кодексу (0,2 га для землі, 400 кв. м для житлової нерухомості, 900 кв.м. для нежитлової), до підприємців другої групи єдиного податку у разі надання послуг з тимчасового проживання/розміщення (КВЕД 55.20), а не надання землі чи нерухомості в оренду (КВЕД 68.20)?

3. Який код типу об'єкта оподаткування згідно з Довідником типів об'єктів оподаткування ДПС рекомендовано вказувати у Повідомленні за формою № 20-ОПП при реєстрації даного комплексу будиночків для відпочинку?

Щодо питань першого та другого

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 року № 297, якою затверджено Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) послуга з тимчасового розміщення (проживання) – це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов’язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Критерії, за умови дотримання яких, фізичні особи – підприємці можуть бути платниками єдиного податку певної групи, визначені п. 291.4 ст. 291 Кодексу.

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи, має право надавати послуги виключно платникам єдиного податку (фізичним особам – підприємцям та юридичним особам – резидентам) та/або населенню (фізичним особам, в тому числі іноземним громадянам, які живуть в Україні тривалий час).

Умови, відповідно до яких суб’єкт господарювання не може бути платником єдиного податку, зазначені у п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Так, відповідно до п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує
0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів.

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457.

У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються, зокрема, обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010 (п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу).

Відповідно до КВЕД ДК 009:2010:

група КВЕД 55.2 «Дiяльнiсть засобiв розмiщування на перiод вiдпустки та iншого тимчасового проживання» включає клас 55.20 «Дiяльнiсть засобiв розмiщування на перiод вiдпустки та iншого тимчасового проживання»;

група КВЕД 68.2 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» включає клас 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

Отже, норми п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не поширюються на фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку другої групи, які надають послуги з тимчасового проживання згідно з КВЕД 55.20 «Дiяльнiсть засобiв розмiщування на перiод вiдпустки та iншого тимчасового проживання», оскільки обмеження, визначені п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу, стосуються фізичних осіб – підприємців, які надають послуги з оренди землі, житлових та нежитлових приміщень (споруд, будівель) та/або їх частин згідно з КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

Щодо третього питання

Пунктом 63.3 ст. 63 Кодексу встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – об’єкти оподаткування).

Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (далі – Порядок № 1588) шляхом подання заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі – заява № 20-ОПП) протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття.

У заяві № 20-ОПП надається інформація про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Графа 3 «Тип об’єкта оподаткування» розділу 3 заяви № 20-ОПП заповнюється відповідно до рекомендованого довідника, що оприлюднений на вебпорталі ДПС (https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki- /127294.html).

Першоджерелом даних про об'єкти оподаткування, необхідних для заповнення заяви № 20-ОПП, є правовстановлювальні документи, що підтверджують реєстрацію об’єкта оподаткування у відповідному державному органі, та, зокрема, містять відомості про найменування об’єкта оподаткування, його місцезнаходження, стан, вид права.

Згідно з п. 8.4 розділу VIII Порядку № 1588 принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об’єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера.

За умови, що зазначені у зверненні об'єкти оподаткування, а саме-земельна ділянка і об'єкти нерухомого майна не підлягають принципу укрупнення інформації, в заяві № 20-ОПП надається інформація і про земельну ділянку, і про об’єкт нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці.

Таким чином, під час подання заяви № 20-ОПП окремо зазначається тип об'єкта оподаткування «580 – земельна ділянка»; для об'єкта житлового приміщення: «669 – комплекс», «293 – котедж».

У графі 4 «Найменування об’єкта оподаткування» розділу 3 заяви № 20 – ОПП зазначається найменування об’єкта оподаткування, що відповідає зазначеному у правовстановлювальних документах.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).