Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.08.2026 р. № 5109/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства щодо окремих питань із визначення доходу платника єдиного податку третьої групи у разі отримання коштів як відшкодування вартості пошкодженого вантажу, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Підприємство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків та здійснює транспортно-експедиційну діяльність.

У межах своєї діяльності Підприємство організовує міжнародні автомобільні перевезення вантажів із залученням для їх фактичного виконання безпосередніх автомобільних перевізників.

Відповідно до наданого Договору про співпрацю Замовником доручено Підприємству, яке виступає виконавцем, виконати перевезення з Чехії до України відповідно до Заявки, яка додається до звернення.

Для фактичного виконання зазначеного вище міжнародного автомобільного перевезення Підприємство залучило інше Товариство - 1 як безпосереднього перевізника.

Проте, під час здійснення перевезення транспортний засіб із вантажем потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого частина вантажу була пошкоджена.

У зв’язку з пошкодженням вантажу Замовник пред’явив Товариству вимогу (претензію) щодо компенсації вартості пошкодженого вантажу. Оскільки, фактичне перевезення здійснювалося Товариством-1, тому Підприємство в свою чергу пред’явило безпосередньому перевізнику претензію на суму 116 280,34 грн., що відповідає 2 261,63 євро за курсом НБУ на дату виставлення претензії.

Враховуючи зазначене, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи включається до доходу Підприємства – платника єдиного податку третьої групи сума коштів у сумі 116 280,34 грн., отримана від Товариства -1 як відшкодування вартості пошкодженого вантажу, якщо зазначені кошти не є оплатою послуг або винагородою Підприємства та були використані для виплати відповідної компенсації Замовнику?

2. Чи можуть зазначені кошти, за наведених у зверненні обставин, вважатися транзитними та не включатися до доходу підприємства відповідно до пункту 292.4 статті 292 Кодексу?

3. Якщо зазначена сума підлягає включенню до доходу Підприємства, просимо зазначити конкретну норму Кодексу, на підставі якої вона визнається доходом, та роз’яснити її застосування з урахуванням пункту 292.4 статті 292 Кодексу і статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»?

 

Щодо першого – третього питання.

Правове регулювання відносин, зокрема, з надання послуг перевезення та  транспортного експедирування визначено главами 64, 65 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 909 ЦКУ за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 929 ЦКУ визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Частиною другою статті 932 ЦКУ визначено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі – Закон № 1955).

Відповідно до Закону № 1955 транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) – суб'єкт господарювання, який за  дорученням клієнта та за його рахунок виконує  або організовує  виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування (абзац четвертий статті 1 Закону № 1955).

Клієнт – споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору (абзац п’ятий статті 1 Закону № 1955).

Перевізник – юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником (абзац шостий статті 1 Закону № 1955).

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (абзац другий статті 4 Закону № 1955).

Згідно абзацу першого статті 9 Закону № 1955 за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади (абзаци двадцять перший - двадцять третій статті 9 Закону № 1955).

Відповідальність експедитора і клієнта визначено статтею 14 Закону № 1955.

Відповідно до абзацу другого-третього статті 14 Закону № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу визначено, що доходом платника єдиного податку для юридичних осіб є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Пунктом 292.4 статті 292 Кодексу визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності ( абзац 1 пункту 292.6 статті 292 Кодексу).

Разом з тим, відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу (пункт 292.13 статті 292 Кодексу).

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 ст. 44 Кодексу (абз. 5 п. 296.1 ст. 296 Кодексу).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (зі змінами та доповненнями) (далі – П (С) БО 15), дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства) за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначено.

Відповідно до пункту 6.2 П(С)БО 15, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як «сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо».

Бухгалтерський облік посередницьких операцій ведеться з урахуванням П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 16 «Витрати».

Суми відшкодування збитків і компенсацій відображаються в бухгалтерському обліку у складі інших операційних доходів (пункт 7 П(С)БО 15).

Враховуючи вищезазначене та умови договору, Підприємство згідно договору є Виконавцем, який несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що виникли в період від моменту прийняття до перевезення вантажу до моменту його видачі вантажоодержувачу. У разі залучення третіх осіб для виконання перевезення, Підприємство несе відповідальність за їх дії або бездіяльність як за власні. Таким чином, сума коштів, отримана Підприємством від Товариства-1 не є оплатою послуг Замовником та не належать до коштів, отриманих Підприємством для виконання договору транспортного експедирування. Зазначені кошти є відшкодуванням вартості пошкодженого вантажу Товариством 1, які відповідно до пункту 292.1 статті 292 Кодексу включаються до складу доходу Підприємства платника єдиного податку третьої групи та оподатковується єдиним податком.

У разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення (підпункт 3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).

Разом з тим повідомляємо, що в межах надання індивідуальної податкової консультації контролюючий орган не надає висновки щодо правомірності формування платником податку податкових зобов’язань (така оцінка здійснюється під час проведення контрольно-перевірочних заходів).

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).