Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.08.2026 р. № 5156/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…), щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає у потребі сформувати чітке та офіційне розуміння порядку застосування контролюючим органом положень ст. 102 Кодексу, п. 52² підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, а також законодавчих змін, якими на окремі періоди було зупинено та відновлено перебіг строків давності.

Зазначене питання має істотне практичне значення для платника податків, оскільки від правильного визначення меж періоду, який може бути охоплений плановою документальною виїзною перевіркою, залежить можливість належної підготовки документів, оцінки податкових ризиків та розуміння обсягу прав і обов’язків платника під час проведення такої перевірки.

У зв’язку із запровадженням карантину, дією воєнного стану, подальшим скасуванням карантину та виключенням п. 102.9 ст. 102 Кодексу виникає об’єктивна необхідність у письмовому роз’ясненні щодо того, чи має право контролюючий орган перевіряти періоди, які передують загальному строку давності, з урахуванням відповідних періодів зупинення перебігу таких строків.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи має право контролюючий орган у межах планової документальної виїзної перевірки, призначеної після серпня 2026 року, перевіряти дотримання платником податків вимог податкового законодавства за період з 18 березня 2017 року по 01 серпня 2026 року з урахуванням положень ст. 102 Кодексу, п. 52² підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, а також законодавчих змін щодо зупинення та відновлення перебігу строків давності?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

У п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Кодексу визначено, що контролюючі органи, визначені в п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Порядок проведення перевірок, їх види, підстави проведення та особливості здійснення визначено у главі 8 Кодексу.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводять контролюючі органи в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених у Кодексі, а фактичні перевірки – в Кодексі та інших законах України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Строки давності та особливості їх обчислення визначено у ст. 102 Кодексу.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених у п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених у Кодексі, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до ст.ст. 39 і 39² Кодексу, застосування вимог п. 141.4 ст. 141 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної в п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої податкової декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до ст.ст. 39 і 39² Кодексу, застосування вимог п. 141.4 ст. 141 Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (податкової декларації).

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов’язаних із декларуванням податкових зобов’язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених у
п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених у п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов’язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов’язання з цих податків, не пізніше закінчення 1 095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених у відповідних розділах Кодексу.

Пунктом 102.2 ст. 102 Кодексу передбачено випадки нарахування грошового зобов’язання без дотримання строків давності, визначених п. 102.1 ст. 102, а п. 102.3 ст. 102 Кодексу – випадки зупинення перебігу таких строків. Також особливості перебігу строків давності в окремі періоди визначені підрозділом 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас у п. 52² підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу зазначено, що на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачено зупинення перебігу строків давності, передбачених у ст. 102 Кодексу.

Дію зазначених положень було зупинено на період дії воєнного або надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (зі змінами).

Крім того, відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до 01.08.2023, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених у податковому законодавстві та іншому законодавстві, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених у зазначеному підпункті Кодексу.

Отже, під час обчислення строків давності, визначених у ст. 102 Кодексу, не враховується, зокрема, період їх зупинення з 18.03.2020 до 31.07.2023 включно.

Водночас згідно з п.п. 69.36 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу для контролюючого органу та платників податків зупиняється відлік строку давності щодо документальних планових та позапланових перевірок, які не проводяться відповідно до п.п. 69.2², 69.35¹ та 69.35² п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

З огляду на викладене, обчислення строків давності здійснюється окремо щодо кожної документальної перевірки з урахуванням положень ст. 102 та підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

При визначенні перебігу строку давності враховуються відповідний податковий (звітний) період, тривалість строку давності, граничний строк та фактична дата подання податкової декларації, дата подання уточнюючого розрахунку (у разі його подання), а також конкретні періоди зупинення та поновлення перебігу такого строку, передбачені Кодексом.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.