Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.08.2026 р. № 5144/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податку на додану вартість та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ОСББ здійснює діяльність з комплексного обслуговування будинків.

На балансі ОСББ перебуває дахова котельня, яка використовується виключно для забезпечення опалення та/або постачання гарячої води співвласникам багатоквартирного будинку.

Для забезпечення роботи котельні ОСББ уклало договір постачання природного газу з газопостачальною компанією. Оплата вартості газу, придбаного у газопостачальної компанії, здійснюється ОСББ за рахунок коштів, отриманих від співвласників як внески (платежі)  на утримання будинку та забезпечення його функціонування.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи є отримання ОСББ від співвласників коштів для відшкодування вартості природного газу, використаного для роботи дахової котельні, операцією з постачання товарів/послуг у розумінні норм статей 14 та 185 ПКУ;

2) чи включається сума таких коштів до загального обсягу оподатковуваних операцій з метою визначення обовʼязку реєстрації платником ПДВ;

3) чи виникає у ОСББ обовʼязок реєстрації платником ПДВ;

4) чи впливає на визначення обовʼязку реєстрації платником ПДВ той факт, що придбаний природний газ використовується виключно для забезпечення потреб співвласників, а не для здійснення комерційної діяльності;

5) чи вважаються такі кошти, отримані від співвласників, коштами цільового фінансування, які не є оплатою вартості товарів/послуг;

6) чи повинно ОСББ при визначенні загального обсягу оподатковуваних операцій з метою обовʼязкової реєстрації платником ПДВ враховувати кошти, отримані від співвласників для відшкодування природного газу в описаній у зверненні ситуації?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ. У разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захист їхніх прав та виконання обов’язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначаються Законом України від 29 листопада  2001 року № 2866-ІІІ «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі – Закон № 2866).

ОСББ на підставі статті 1 Закону 2866 є юридичною особою, створеною власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2866 основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов’язань, пов’язаних з діяльністю ОСББ.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначає Закон України від 14 травня 2015 року  № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 417), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункт 6 частини першої статті 1 Закону  № 417).

Відповідно до статті 21 Закону № 2866 до складових коштів ОСББ відносяться, зокрема, кошти та майно, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об'єднання; добровільні майнові, у тому числі грошові, внески фізичних та юридичних осіб.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186
ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 – 183 ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014
за № 1456/26233.

Коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов’язані бути зареєстровані як платники податку, визначено у підпункті 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 та пункті 180.1 статті 180 V ПКУ.

Статтями 181 та 182 ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов’язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПКУ у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.

При цьому, до загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ) для цілей реєстрації особи як платника ПДВ включається обсяг операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ за ставками: 0 відс., 7 відс., 14 відс. та 20 відс., а також операцій, що звільняються від оподаткування ПДВ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1, 2, 4, 6

З урахуванням норм пункту 185.1 статті 185 ПКУ безпосередньо отримання коштів не розглядається ПКУ як операція з постачання товарів/послуг та, відповідно, як обʼєкт оподаткування ПДВ. Водночас якщо такі кошти надходять як оплата вартості товарів/послуг, то такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ операції з постачання товарів/послуг, в рахунок оплати яких надходять такі кошти, яка є обʼєктом оподаткування ПДВ.

Субʼєкти господарської діяльності при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996).

Якщо кошти, що надходять ОСББ від співвласників, за своєю сутністю є оплатою вартості послуг, які надаються ОСББ таким співвласникам (наприклад, з опалення та/або постачання гарячої води), то такі послуги є обʼєктом оподаткування ПДВ та сума таких коштів враховується при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій з метою визначення обовʼязку реєстрації платником ПДВ.

Якщо такі кошти за своєю сутністю є внесками співвласників на утримання будинку та забезпечення його функціонування (наприклад, утримання та обслуговування дахової котельні), то такі кошти не вважаються оплатою вартості товарів/послуг та не враховуються при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій з метою визначення обовʼязку реєстрації платником ПДВ.

 

 

Щодо питання 3

Обовʼязок реєстрації платником ПДВ виникає  у разі, якщо загальна сума від здійснення особою операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ (у тому числі звільнених від оподаткування) протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ),

Щодо питання 5

Відповідно до норм чинного законодавства (стаття ПКУ) платники податків зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені ПКУ. Отже, ОСББ самостійно визначає призначення коштів, які воно отримує в межах здійснення своєї діяльності (зокрема, чи є такі кошти цільовим фінансуванням, чи оплатою вартості товарів/послуг).

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.