Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.08.2026 р. № 5182/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо документального підтвердження окремих господарських операцій та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначається у зверненні, усі члени Наглядової ради Компанії є фізичними особами – нерезидентами, які постійно проживають за кордоном та здійснюють свої повноваження на підставі цивільно-правових договорів, укладених з Компанією відповідно до законодавства України. Компанія звернулась з питання необхідності складання та подання акту виконаних робіт (наданих послуг) при виплаті винагороди членам Наглядової ради Компанії.

У зв’язку із зазначеним, Компанія просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Чи є обов’язковим для цілей ст. 44 Кодексу складання/оформлення окремого двостороннього акту виконаних робіт (наданих послуг) між Компанією та членами Наглядової ради Компанії?

2. Чи є для цілей ст. 44 Кодексу двосторонній акт виконаних робіт (наданих послуг) обов’язковим первинним документом для підтвердження виконання членом Наглядової ради Компанії своїх повноважень?

3. Чи є для цілей ст. 44 Кодексу двосторонній акт виконаних робіт (наданих послуг) обов’язковим первинним документом для відображення у податковому обліку операцій з нарахування винагороди членам Наглядової ради Компанії?

4.  Які документи відповідно до вимог ст. 9 Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) можуть вважатися первинними для підтвердження в бухгалтерському обліку операцій з нарахування винагороди членам Наглядової ради Компанії?

5. Чи необхідно подавати акт виконаних робіт (наданих послуг) до контролюючого органу разом із податковою звітністю або на його запит?

6. Чи зобов’язана Компанія для виконання вимог ст. 85 Кодексу надавати під час документальної перевірки окремі двосторонні акти виконаних робіт (наданих послуг)?

7. Чи є достатніми для цілей ст. 44 та ст. 85 Кодексу документальне підтвердження операцій з нарахування винагороди членам Наглядової ради Компанії таких документів:

цивільно-правових договорів, укладених компанією з такими нерезидентами;

рішень уповноваженого органу Компанії про обрання відповідних осіб членами Наглядової ради Компанії та визначення розміру та порядку виплати їм винагороди;

положення про винагороду членами Наглядової ради Компанії;

звіту про діяльність Наглядової ради Компанії;

звіту про винагороду членами Наглядової ради Компанії;

регістрів бухгалтерського обліку в яких відображено нарахування винагороди членам Наглядової ради Компанії

за відсутності окремих двосторонніх актів виконаних робіт (наданих послуг), якщо обов’язковість складання таких актів не передбачена законодавством України та умовами відповідних цивільно-правових договорів?

8. Якими первинними документами вважаються при проведенні компенсаційних витрат за цивільно-правовими договорами, укладеними з  членами Наглядової ради Компанії - нерезидентами?

9. Які саме витрати компанія може компенсувати за цивільно-правовими договорами, укладеними з членом Наглядової ради Компанії – фізичною особою - нерезидентом?

Щодо питань 1 – 4, 8 – 9

Загальні засади функціонування ринку фінансових послуг, діяльності надавачів фінансових та/або супровідних послуг, державного регулювання та нагляду за такою діяльністю, а також захисту прав клієнтів,  встановлює Закон України від 14 грудня 2021 року № 1953-ІХ «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Відносини у сфері страхування, визначення загальних правових засад здійснення діяльності із страхування регулює Закон України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування» (далі – Закон № 1909).

Статтею  22 Закону № 1909 встановлені загальні вимоги до системи управління страховика.

Відповідно до частини п’ятої ст. 22 Закону № 1909 Наглядова рада страховика створює постійно діючі підрозділи з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс) та внутрішнього аудиту і забезпечує незалежне виконання ними функцій шляхом:

1) підпорядкування підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс) та внутрішнього аудиту наглядовій раді страховика;

2) звітування підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс) та внутрішнього аудиту перед наглядовою радою страховика;

3) організаційного та функціонального відокремлення підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс) та внутрішнього аудиту від інших підрозділів (керівників підрозділів).

Отже, Наглядова рада страховика виконує функції колегіального органу  страхової компанії, який захищає права акціонерів, визначає стратегію розвитку та здійснює контролюючі функції.

Частиною другою ст. 23 Закону № 1909 визначено, що страховик зобов’язаний створити наглядову раду (далі – Рада страховика).

Рада страховика визначає стратегію розвитку страховика, здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, забезпечує захист прав та інтересів клієнтів, інших кредиторів страховика, а також акціонерів (учасників) страховика, якщо це не суперечить правам та інтересам страховика, клієнтів та інших кредиторів страховика.

Рада страховика не бере участі в управлінні поточною діяльністю страховика.

Відповідно до частини четвертої ст. 23 Закону № 1909 Рада страховика та виконавчий орган страховика повинні мати колективну придатність, яка відповідає розміру страховика, складності, обсягам, видам, характеру здійснюваних страховиком операцій, організаційній структурі та профілю ризику страховика, а також враховує особливості діяльності страховика як значимого та діяльності фінансової групи, до складу якої він входить.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Для цілей оподаткування згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший  п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом № 996.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996 первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону № 996).

Бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства відповідно до ст. 4 Закону № 996 повинні ґрунтуватися, зокрема,  на принципі нарахування, тобто доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Частиною першою ст. 9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону № 996 первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо первинний документ містить інформацію про дату (період) надання послуг, виконання робіт або найму (оренди), то відсутність передбачених абзацами шостим і сьомим цієї частини реквізитів із сторони замовника послуг (робіт) або наймача (орендаря) не є порушенням вимог до оформлення первинного документа, за умови що такий порядок документування господарських операцій передбачено договором, укладеним у письмовій формі, і такі господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку в періоді їх здійснення.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до частини п’ятої ст. 9 Закону № 996 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 8¹ ст. 7 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ, інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та осіб, які надають супровідні послуги, в межах, визначених Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та іншими законами України.

Водночас зазначаємо, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Отже, питання порядку підтвердження первинними документами в бухгалтерському обліку фінансових установ господарських операцій, у тому числі операцій з перерахування коштів нерезидентам - членам наглядової ради страхової компанії, належить до компетенції Міністерства фінансів України та Національного банку України.

Слід зазначити, що порушені у зверненні питання не описують фактичну сутність господарських операцій щодо виконаних робіт (надання послуг) членами Наглядової ради Компанії. Будь-які детальні висновки щодо оподаткування, кваліфікації та порядку відображення в обліку платежів, здійснених на користь членів Наглядової ради Компанії, має розглядатися з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Щодо питання 5

Підпунктом 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 Кодексу визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація:

що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах;

що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів;

про фінансово - господарські операції платників податків;

про експортні та імпортні операції платників податків.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Кодексу контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:

1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Згідно з п.п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 Кодексу письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб’єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, перелічених у зазначеному підпункті.

Тож контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Щодо питання 6

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Кодексу платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У частині другій статті 3 Закону № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, для цілей оподаткування показники, пов’язані з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, формуються на підставі документів, визначених у пункті 44.1 статті 44 Кодексу, у тому числі первинних документів, оформлених відповідно до вимог законодавства.

При цьому вид документа, яким оформлюється відповідна господарська операція, визначається з урахуванням її змісту, вимог законодавства та умов відповідного договору.

Отже, питання щодо необхідності надання під час документальної перевірки окремих двосторонніх актів виконаних робіт (наданих послуг) має вирішуватися з урахуванням вимог законодавства, умов відповідних договорів, документального оформлення господарських операцій та фактичних обставин їх здійснення. Для цілей податкового контролю оцінці підлягає сукупність документів та інформації, що належать або пов’язані з предметом перевірки.

Щодо питання 7

Щодо документального підтвердження для цілей статей 44 та 85 Кодексу операцій з нарахування винагороди членам Наглядової ради Компанії, то слід зазначити, що оцінка достатності документального підтвердження операцій здійснюється з урахуванням їх фактичних обставин, змісту відповідних правовідносин, умов цивільно-правових договорів та документів, якими вони оформлені.

Наведена Компанією сукупність документів може враховуватися для документального підтвердження операцій з нарахування винагороди членам Наглядової ради за умови, що такі документи у сукупності містять відомості, достатні для встановлення змісту відповідних відносин, підстав для нарахування винагороди, її розміру та факту здійснення членами Наглядової ради відповідних повноважень, а первинні документи, на підставі яких такі операції відображаються у бухгалтерському обліку, оформлені відповідно до вимог Закону № 996 та містять установлені законодавством обов’язкові реквізити.

При цьому цивільно-правові договори, рішення про обрання особи членом Наглядової ради та положення про винагороду визначають, зокрема, правові підстави відповідних відносин, умови та порядок нарахування і виплати винагороди. Достатність документального підтвердження операції з нарахування винагороди визначається за результатами оцінки відповідних документів у сукупності з фактичними обставинами такої операції.

Відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.