Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.09.2026 р. № 5206/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ, і, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ і підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство (неплатник ПДВ) здійснює придбання у юридичних осіб – нерезидентів, які не мають постійного представництва в Україні, послуг з доступу до програмного забезпечення та хмарних сервісів для використання у господарській діяльності. Взаємовідносини з нерезидентами оформлюються договором оферти.

Документальне оформлення послуг нерезидентом здійснюється шляхом складання рахунку (інвойсу) та квитанції про оплату, яка містить відомості про постачальника, отримувача, найменування послуги, її вартість та розрахунковий період, при цьому акт наданих послуг нерезидентом не складається.

Оплату послуг Товариство здійснює з використанням корпоративної платіжної картки в залежності від умов сервісу: або за фактично надані (спожиті) у відповідному періоді послуги або авансом. При цьому, під час здійснення оплати кошти спочатку резервуються (блокуються) банком (тобто кошти залишаються на рахунку Товариства, але недоступні для використання), а фактичне списання коштів з рахунку відбувається протягом 2 - 3 днів. В той же час, квитанцію з відміткою про оплату послуг нерезидент складає саме на дату авторизації банком операції та резервування коштів, яка передує даті фактичного списання коштів з рахунку.

Товариство розглядає наступні ситуації:

Ситуація 1: послуги надаються нерезидентом протягом звітного місяця, останнім днем місяця постачальник складає інвойс, після чого відбувається оплата Товариством наданих послуг з формуванням нерезидентом квитанції про оплату на дату резервування банком коштів та фактичним списанням коштів з рахунку Товариства через 2 - 3 дні.

Ситуація 2: послуги надаються нерезидентом протягом звітного місяця, на початку наступного місяця постачальник складає інвойс, останнім днем місяця на підставі даних особистого кабінету Товариство складає внутрішій акт, після чого відбувається оплата в порядку, описаному в ситуації 1.

Ситуація 3: Товариство здійснює попередню оплату, при цьому на дату проведення карткової операції банк резервує кошти, нерезидент формує квитанцію про оплату та активує доступ Товариства до сервісу, списання коштів з рахунку Товариства відбувається через 2 - 3 дні.

 Ситуація  4: Товариство здійснює попередню оплату, при цьому на дату проведення карткової операції банк резервує кошти, нерезидент формує квитанцію про оплату, але доступ Товариства до сервісу не активує, такий доступ надається після списання коштів з рахунку Товариства (через 2 - 3 дні).

Ситуація 5: нерезидент оформлює рахунок, в якому окремими рядками зазначено вартість вже наданої послуги та вартість послуги, яка буде надана у наступному періоді, після чого відбувається оплата всієї суми рахунку в порядку, описаному в ситуації 1. Доступ до сервісу на наступний період може бути активований або на дату оформлення рахунку або після списання коштів з рахунку Товариства.

З урахуванням вищевикладеного, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. чи вважається рахунок (інвойс), оформлений нерезидентом в ситуації 1, документом, що засвідчує факт постачання послуг згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ, та чи виникають на дату його складання податкові зобов’язання з ПДВ;
2. чи може вважатися документом, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ в ситуації 2 внутрішній акт, складений Товариством, чи таким документом є рахунок (інвойс), оформлений нерезидентом, та чи виникають на дату складання такого рахунку податкові зобов’язання з ПДВ;
3. та 4) чи вважається квитанція про оплату, оформлена нерезидентом в ситуації 3 та в ситуації 4, документом, що засвідчує факт оплати та постачання послуг нерезидентом згідно з пунктом 187.8 статті 187 та пунктом 208.5¹ розділу V ПКУ, та чи виникають податкові зобов’язання з ПДВ на дату такої квитанції чи на дату фактичного списання кошів з рахунку Товариства;
4. чи вважається дата оформлення змішаного рахунку, оформленого нерезидентом в ситуації 5, датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ на всю суму такого рахунку (тобто як на вартість фактично наданих послуг, так і на вартість послуг, що будуть надані у наступному періоді) чи податкові зобов’язання з ПДВ в такому випадку мають бути визначені окремо? 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996)).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника, або отримувача відповідних послуг, або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.  До таких послуг, зокрема, належать:

надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання нерезидентами суб’єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статтях 180 і 208 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208¹ розділу V ПКУ.

Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим – шостим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ (пункт 208.2 статті 208 розділу V ПКУ).

Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не складається. Форма розрахунку податкових зобов’язань такого отримувача послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 208.4 статті 208 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктом 208.5 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил розділу V ПКУ щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Документом, що підтверджує факт постачання електронних послуг нерезидентом, є будь-який документ, що підтверджує факт оплати вартості таких послуг, у тому числі надісланий в електронній формі засобами електронного зв’язку (пунктом 208.5¹ статті 208 розділу V ПКУ).

Правила статті 208 розділу V ПКУ не застосовуються у разі постачання електронних послуг особою-нерезидентом, яку зареєстровано як платника податку відповідно до пункту 208¹.2 статті 208¹ розділу V ПКУ, фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, яку не зареєстровано як платника податку (абзац другий пункту 208.1 статті 208 розділу V ПКУ). 

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує.

Щодо питань 1 – 5

Оскільки зазначені у зверненні послуги за своєю сутністю належать до категорії послуг, визначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то операції нерезидента з постачання таких послуг Товариству підлягають оподаткуванню ПДВ за правилами, встановленими пунктом 208.2 статті 208 розділу V ПКУ.

Порядок визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за такими операціями встановлений пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ.

Отже, за такою операцією Товариство, як отримувач послуг від нерезидента та неплатник ПДВ, повинно визначати податкові зобов’язання з ПДВ на дату списання коштів з власного банківського рахунку в оплату послуг або на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом (в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Отже, з питання щодо визначення первинних документів, якими оформлюються/підтверджуються зазначені у зверненні операції, платнику доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).