Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.09.2026 р. № 5241/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

  Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків повідомив, що зареєстрований фізичною особою – підприємцем – платник єдиного податку другої групи та здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі моторними оливами (мастильними матеріалами) та антифризом (охолоджуючими рідинами) кінцевим споживачам. Реалізація зазначених товарів здійснюється виключно в роздріб, а самі товари реалізуються в оригінальній споживчій тарі (ємностях) місткістю не більше 20 літрів (включно). Оптова торгівля цими товарами чи продаж у тарі місткістю понад 20 літрів
не здійснюється.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. Чи має право фізична особа – підприємець, яка є платником єдиного податку другої групи здійснювати роздрібну торгівлю моторними оливами та антифризом у споживчій тарі місткістю до 20 літрів (включно) виключно в межах наявного КВЕД 45.32 «Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів»?

3. Чи зобов’язаний такий підприємець додатково зареєструвати код
КВЕД 47.30 «Роздрібна торгівля пальним» для здійснення роздрібної торгівлі зазначеними товарами (оливами та антифризом) у ємностях до 20 літрів?

3. Якщо реєстрація КВЕД 47.30 є обов’язковою, то чи є правомірним для збереження статусу платника єдиного податку другої групи внесення цього коду до Реєстру платників єдиного податку з обов’язковим обмежувальним обмежувальним застереженням, а саме «47.30 Роздрібна торгівля пальним (виключно роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами в ємностях до 20 літрів)»?

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1
ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу ХІV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу (до п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до п.п. 3 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 295 Кодексу, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).

Підпунктом 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які встановлено ставки акцизного податку.

Перелік підакцизних товарів та їх коди згідно з УКТ ЗЕД наведено в ст. 215 Кодексу.

Підставою для віднесення товару до підакцизного пального є відповідність коду товару згідно з УКТ ЗЕД опису такого товару, наведеному у п.п. 215.3.4  п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Відповідно до п. 215.1 ст. 215 Кодексу до підакцизних товарів належать, зокрема:

пальне, у тому числі товари (продукція), що використовуються як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом та коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД)

При цьому пальне – це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3
ст. 215 Кодексу (п.п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Перелік підакцизних товарів, що відповідають певним кодам товару (продукції) та їх описам згідно з УКТ ЗЕД, які є пальним, та ставки акцизного податку визначені п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу. Тобто підставою для віднесення товару до підакцизного пального є відповідність коду товару згідно з УКТ ЗЕД опису такого товару, наведеному у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Таким чином, якщо товари за кодом УКТ ЗЕД для паливно-мастильних матеріалів, не внесені до переліку, зазначеного у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, то такі товари слід розглядати як не підакцизні, а отже обмежень щодо їх продажу для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи Кодексом не встановлено.

Водночас, якщо товар є підакцизним пальним, відповідно фізична особа –підприємець – платник єдиного податку другої групи може здійснювати виключно роздрібний продаж такого пального в ємностях до 20 літрів.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.