Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.09.2026 р. № 5248/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

  Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податку на додану вартість (далі – ПДВ) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ і підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство просить надати роз’яснення стосовно бюджетного відшкодування ПДВ за операцією з придбання обладнання.

З метою здійснення оплати за дане обладнання Підприємством з БАНКОМ був оформлений договір про надання банківських послуг від червня 2026 року. Оплату за обладнання проведено банком безпосередньо на рахунок постачальника згідно із кредитною заявкою Підприємства від липня 2026 та підтверджено платіжною інструкцією у липня 2026. Довідками БАНКУ від  серпня 2026 підтверджено, що зазначений в платіжній інструкції від липня 2026 банківський рахунок платника, з якого здійснено оплату придбаного обладнання, було відкрито Підприємством в банку у межах договору про надання банківських послуг від червня 2026 та кредитної заявки від липня 2026 року.

З урахуванням вищенаведеного, Підприємство просить надати роз’яснення щодо  наступних питань:

1. чи можна включити суму ПДВ в податковий кредит та у відшкодування з бюджету таку оплату, сплачену банком, та в яких саме періодах?
2. чи вважається платіжна інструкція від липня 2026 підставою для отримання відшкодування з бюджету?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділом 2 та 10 розділу XX Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів / послуг (пункт 198.1 стаття 198 розділу V Кодексу).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів / послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника, а також дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 розділу V Кодексу).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари / послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду (абзац п’ятий пункту 198.3 статті 198 розділу V Кодексу).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентується статтею 200 розділу V Кодексу.

Бюджетне відшкодування – відшкодування від’ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 розділу V Кодексу).

Пунктом 200.4 статті 200 розділу V Кодексу визначено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 розділу V Кодексу, така сума, зокрема підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ розділу V Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому, відповідно до пункту 200.4¹ статті 200 розділу V Кодексу платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від’ємного значення.

Суми такого від’ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу – до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Також, не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від’ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів / послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об’єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта житлової нерухомості.

Суми такого від’ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до їх повного погашення податковими зобов’язаннями (пункт 200.4² статті 200 розділу V Кодексу).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 розділу V Кодексу).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 розділу V Кодексу та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 розділу V Кодексу, – за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до Кодексу (абзац другий пункту 200.11 статті 200 розділу V Кодексу).

Положеннями Кодексу, якими визначено порядок віднесення сум податку до податкового кредиту та декларування суми бюджетного відшкодування, в тому числі на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів / послуг, передбачено здійснення платіжних операцій з рахунку платника податку на якому обліковуються власні кошти.

Банківські рахунки, відповідно до положень Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність», зі змінами (далі – Закон № 2121), це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов’язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Під зобов’язаннями банку для цілей Закону № 2121 розуміють, зокрема, банківський кредит, відповідно до якого банк зобов’язаний надати певну суму грошей для виконання відповідних платіжних операцій.

З моменту надання коштів за кредитним договором такі кошти вважаються переданими у розпорядження позичальника і набувають статусу його грошових коштів.

З огляду на вищезазначене та виходячи з аналізу норм Кодексу і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, викладених у зверненні Підприємства, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1-2

Підприємство має право віднести до податкового кредиту суми податку, сплачені внаслідок придбання основних засобів, датою списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів / послуг, якщо таке списання є «першою подією» в розумінні пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу, на підставі зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 розділу V Кодексу, Підприємство має право задекларувати суму бюджетного відшкодування, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ розділу V Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та подати відповідному контролюючому органу податкову декларацію з ПДВ та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

У разі, якщо за результатами камеральної перевірки, а у визначених пунктом 200.11 статті 200 розділу V Кодексу,  випадках – за результатами документальної перевірки, контролюючим органом узгоджено заявлену суму бюджетного відшкодування, Підприємство отримує бюджетне відшкодування на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

  Обов’язковою умовою при поверненні сум бюджетного відшкодування ПДВ є сплата включених до податкового кредиту сум податку отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг або до Державного бюджету України з рахунку платника – отримувача таких товарів / послуг.

Крім того зазначаємо, що відповідно до норм чинного законодавства (статті 36 розділу II Кодексу) платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідальність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).