Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.09.2026 р. № 5255/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму звернені платник податків повідомив, що планує розпочати підприємницьку діяльність на третій групі спрощеної системи оподаткування зі ставкою єдиного податку 5 відсотків доходу без реєстрації платником податку на додану вартість. Запланована діяльність полягатиме у створенні та використанні власної онлайн платформи (маркетплейсу), через яку здійснюватиметься реалізація електронних квитків на культурні, театральні, концертні, спортивні, освітні, розважальні та інші заходи. Електронний квиток підтверджуватиме право покупця на відвідування відповідного заходу.

Платник не буде організатором заходів, не визначатиму їх програму, дату, місце проведення та номінальну вартість квитків і не надаватиму покупцям основну послугу з організації та проведення заходу. Організаторами заходів або іншими особами, які мають належне право реалізовувати квитки, можуть бути фізичні особи – підприємці першої–третьої груп єдиного податку, фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування та юридичні особи на спрощеній або загальній системі оподаткування, платники або неплатники ПДВ.

Залежно від умов співпраці з відповідним партнером планується застосовувати одну з двох договірних моделей:

1) договір комісії, за яким я як комісіонер за винагороду здійснюватиму реалізацію квитків від свого імені, але за рахунок комітента;

2) договір доручення або інший змішаний представницький (агентський) договір, за яким я як повірений (агент) діятиму від імені та за рахунок довірителя (принципала), укладатиму правочини з покупцями в межах наданих повноважень та прийматиму оплату на користь довірителя (принципала).

В обох моделях покупець здійснюватиме безготівкову оплату із застосуванням платіжної картки та інтернет-еквайрингу на поточний рахунок, відкритий мною для здійснення підприємницької діяльності. На такий рахунок надходитиме повна сума замовлення, що складатиметься з номінальної вартості квитка та, за наявності, окремого сервісного збору за використання платформи.

Із коштів, отриманих від покупців, платник утримуватиме належну йому комісійну або агентську винагороду, окремий сервісний збір та погоджені договором витрати, а залишок коштів перераховуватиметься комітенту, довірителю або принципалу. Право власності на частину коштів, що відповідає номінальній вартості квитків та підлягає перерахуванню партнеру, до платника не переходитиме.

За кожним партнером та заходом планується вести окремий облік отриманих коштів, проданих і повернутих квитків, суми власної винагороди, сервісного збору та суми, що підлягає перерахуванню партнеру. За результатами розрахункового періоду складатимуться звіт комісіонера або повіреного (агента), реєстр операцій і, за потреби, акт наданих послуг.

Для державної реєстрації запланованої діяльності розглядається КВЕД 79.90 «Надання інших послуг бронювання та пов’язана з цим діяльність», опис якого охоплює продаж квитків на театральні, спортивні та інші розважальні заходи, та КВЕД 63.12 «Веб-портали» для функціонування онлайн-платформи.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи може фізична особа – підприємець здійснювати описану посередницьку діяльність із реалізації електронних квитків за договорами комісії та доручення (агентськими договорами) на третій групі єдиного податку за ставкою 5 відсотків без ПДВ, зокрема, за КВЕД 79.90 та 63.12, і чи не належить така діяльність до видів діяльності, заборонених п. 291.5 ст. 291 Кодексу?

2. Чи впливає система оподаткування комітента, довірителя або принципала, зокрема його перебування на другій групі єдиного податку, третій групі єдиного податку або загальній системі оподаткування, на право фізичної особи – підприємця – комісіонера (повіреного, агента) перебувати на третій групі єдиного податку та застосовувати п. 292.4 ст. 292 Кодексу?

3. Якщо договором передбачено право фізичної особи – підприємця приймати на свій підприємницький рахунок повну суму оплати за квитки, утримувати власну винагороду і сервісний збір та перераховувати залишок коштів партнеру, чи включаються до доходу, граничного обсягу доходу третьої групи, бази єдиного податку та бази військового збору лише винагорода і сервісний збір, без транзитної номінальної вартості квитків?

4. На яку дату визнається дохід у вигляді винагороди та сервісного збору, якщо вони утримуються фізичною особою – підприємцем із коштів, отриманих від покупців, та як у такому разі відображати винагороду, сервісний збір і транзитні кошти в обліку доходів та податковій декларації платника єдиного податку третьої групи?

5. Хто в описаних моделях зобов’язаний застосовувати реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) при прийманні карткової оплати через інтернет-еквайринг, на яку суму має формуватися фіскальний чек та чи потрібно окремими рядками зазначати номінальну вартість квитка і сервісний збір?

6. Чи враховується повна сума коштів, отриманих від покупців за квитки, або лише винагорода та сервісний збір для цілей реєстрації платником ПДВ; які ПДВ-наслідки матимуть описані операції окремо за договором комісії та за договором доручення (агентським договором) у разі добровільного переходу на ставку єдиного податку 3 відсотки з ПДВ або переходу на загальну систему оподаткування?

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особисті немайнові та майнові відносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).

Особливості укладання договору комісії визначено главою 69 ЦКУ.

Відповідно до ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

При цьому істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст. 1012 ЦКУ).

Частиною першою ст. 1013 ЦКУ передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Крім того, згідно з частиною першою ст. 1022 ЦКУ після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Відповідно до частини першої ст. 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Щодо першого питання

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (абзац перший п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Водночас, нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з організації, проведення гастрольних заходів (п.п. 10 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу).

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи має право здійснювати господарську діяльність за КВЕД 79.90, 63.12 за умови дотримання інших вимог, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу.

Разом з цим, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.

Водночас, у разі якщо фізична особа – підприємець є платником єдиного податку та не здійснює діяльність з організації, проведення гастрольних заходів, то вимоги п.п. 10 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу на такого платника податків не поширюються.

У разі недотримання зазначених вимог платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (п.п. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Крім того, відповідно до п. 299.1 ст. 299 Кодексу реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості про види господарської діяльності (п.п. 8 п. 299.7 ст. 299 Кодексу).

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності ДК 009:2010.

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, зі змінами та доповненнями.

Абзацом другим п. 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків. 

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий п. 1 КВЕД ДК 009:2010).

При цьому наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.

Враховуючи викладене, для отримання більш детальної інформації з питання визначення КВЕД ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.

Щодо другого – четвертого питань

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 Кодексу).

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку має право укладати договори комісії/доручення та отримувати комісійну/агентську винагороду від проданого цифрового контенту на спрощеній системі оподаткування за умови дотримання усіх вимог, визначених підпунктом 291.4 – 291.5 ст. 291 Кодексу. При цьому усі кошти за надані послуги повинні перераховуватися комісіонером безпосередньо суб’єкту господарювання (комітенту), а вже суб’єкт господарювання (комітент) перераховує у грошовій формі винагороду комісіонеру.

Водночас зауважуємо, якщо на підставі зазначеного договору відбувається погашення заборгованості між комісіонером та комітентом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі складеного документу (акту, заяви тощо), то такі розрахунки відносяться до негрошових і це позбавляє права фізичну особу – підприємця застосовувати спрощену систему оподаткування.

При цьому, у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у пункті 291.6 статті 291 Кодексу, платники єдиного податку зобов’язані до отриманого таким шляхом доходу застосувати ставку єдиного податку 15 відсотків (підпункт 3 пункту 293.4 статті 293 Кодексу) та перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (підпункт 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).

Крім того, відповідно до пункту 296.1 статті 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Одночасно слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Проте зміни, запроваджені з 01.01.2021 щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо), в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо) чи через електронний кабінет) не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Зважаючи на викладене, за агентським договором клієнт за надані послуги розраховується безпосередньо з суб’єктом господарювання, якого представляє агент, а агент отримує винагороду за надання посередницьких послуг виключно від вказаного суб’єкта господарювання.

Водночас за договором комісії комісіонер після вчинення правочину за дорученням комітента повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане, а комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Таким чином, якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку здійснює свою господарську діяльність як агент або комісіонер на підставі відповідних договорів, то усі кошти за надані послуги повинні перераховуватися клієнтом або комісіонером безпосередньо суб’єкту господарювання, а вже суб’єкт господарювання перераховує у грошовій формі винагороду агенту/комісіонеру.

Разом з тим, якщо положеннями договору передбачено самостійне утримання агентом/комісіонером належної йому винагороди з отриманих від клієнтів коштів, то таке утримання не підпадає під поняття негрошової форми розрахунків або бартерної (товарообмінної операції).

Водночас зауважуємо, якщо на підставі зазначених договорів відбувається погашення заборгованості між агентом/комісіонером та довірителем/комітентом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі складеного документу (акту, заяви тощо), то такі розрахунки відносяться до негрошових і це позбавляє права фізичну особу – підприємця застосовувати спрощену систему оподаткування.

При цьому, у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 ст. 291 Кодексу, платники єдиного податку зобов’язані до отриманого таким шляхом доходу застосувати ставку єдиного податку 15 відсотків (п.п. 3
п. 293.4 ст. 293 Кодексу) та перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Крім того, дохід у вигляді платежів за договором доручення/комісії, отриманий на поточний рахунок та/або готівкою, відображається у повному обсязі в обліку доходів та витрат, який ведеться у довільній формі, як у фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку (Комісіонера), так і у фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку та/або юридичної особи (Комітента). При цьому ведення витрат фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку, який не є платником податку на додану вартість, положення глави 1 Кодексу не передбачено.

Разом з тим до доходу, який відображається у податковій декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця включається:

комісіонером – сума винагороди;

комітентом – уся сума коштів, отримана за договором комісії, на підставі первинних документів у періоді їх фактичного зарахування ра рахунок, відкритий у надавачів платіжних послуг для здійснення підприємницької діяльності.

Щодо п’ятого питання

Правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 3 Закону № 265, визначено, що суб’єкти господарювання зобов’язані, зокрема:

проводити розрахунки на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Враховуючи викладене, що Заявник має провести через РРО / ПРРО операцію на повну суму коштів отриманих від покупця і видати йому відповідно фіскальний чек на таку ж суму.

При цьому необхідність розподілення у фіскальних чеках вартостей квитка і сервісного збору або включення вартості сервісного збору до вартості квитка не регулюється вимогами Закону № 265 та не може бути роз’яснене в межах надання індивідуальної податкової консультації, оскільки належить до виключної компетенції самого платника та/або договірних відносин платника із його контрагентами чи покупцями.

Щодо шостого питання

Порядок ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах та культурно-освітніх закладах регламентовано Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства культури і мистецтв України від 07.07.1999 № 452, зі змінами та доповненнями, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.07.1999 за № 483/3776 (далі – Інструкція № 452).

Інструкція № 452 поширюється на всі театрально-видовищні підприємства (театри, цирки, філармонії, концертні організації, професійні творчі колективи, музичні колективи і ансамблі тощо) та культурно-освітні заклади (культурні центри, музеї, художні галереї (виставки), виставкові зали, історико-культурні заповідники, парки культури та відпочинку, клубні заклади, палаци і будинки культури, заклади освіти сфери культури, культурно-інформаційні та культурно-просвітницькі центри тощо) незалежно від підпорядкування, форм власності та організаційно-правових форм та може застосовуватися суб'єктами господарювання, які проводять аналогічні заходи відповідно до своїх установчих документів, або фізичними особами – підприємцями, які здійснюють свою діяльність у сфері культури та проводять аналогічні заходи (п. 1.1 розділу I Інструкції № 452).

Згідно з п. 1.2 розділу I Інструкції № 452 автоматизована система продажу квитків (далі – АСПК) – програмно-технічний комплекс, призначений для ведення квиткового господарства та забезпечення обліку операцій з продажу та резервування (бронювання) квитків на театрально-видовищні, культурно-просвітницькі, інші заходи організації дозвілля;

заходи – спектаклі, концерти, вистави, лекції, екскурсії, виставки, експозиції, інші видовищні чи культурно-просвітницькі заходи, що проводяться підприємствами, організаціями, установами культури, іншими юридичними особами, фізичними особами – підприємцями як організаторами заходів;

агент з реалізації квитків (реалізатор електронних квитків) – юридична особа або фізична особа – підприємець, яка здійснює реалізацію квитків з використанням АСПК;

квиток – документ, що підтверджує право особи на одноразове відвідування заходу;

ціна квитка (абонемента) – вартість відвідування заходу (декількох заходів), затверджена наказом керівника підприємства, організації, установи культури, які є організаторами заходу, для окремого заходу або на тривалий час відповідно до схеми розподілу місць глядацької зали за ціновими категоріями, що зазначається на квитку (абонементі) друкарським способом або спеціальним штампом у гривнях, або наноситься пристроєм друку, або зазначається у електронному зображенні квитка при застосуванні АСПК.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Підпунктом 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Кодексу встановлено, що ПДВ становить 20, 7 і 14 відсотків бази оподаткування ПДВ та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з абзацом п’ятим п.п. «в» п. 193.1 ст. 193 Кодексу ставку ПДВ у розмірі 7 відсотків встановлено від бази оподаткування до операцій з постачання послуг із показу (проведення) театральних, оперних, балетних, музичних, концертних, хореографічних, лялькових, циркових, звукових, світлових та інших вистав, постановок, виступів професійних мистецьких колективів, артистичних груп, акторів та артистів (виконавців), кінематографічних прем'єр, культурно-мистецьких заходів.

Відповідно до п.п. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також