Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.09.2026 р. № 5258/ІПК/99-00-07-04-02 ІПК

 

  Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування окремих норм валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема щодо обчислення граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило про неоднозначність у трактуванні норм податкового, валютного і цивільного законодавств, зокрема в питанні визначеного граничного строку розрахунків за операціями з експорту товарів.

Враховуючи викладене вище, платник податків просить надати консультацію з таких питань.

1. Чи застосовуються норми про перенесення дня закінчення строку на перший робочий день, передбачені в частині п’ятій статті 254 Цивільного кодексу України та статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76), до обчислення граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, установленого в пункті 14² постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18), якщо останній день такого строку припадає на вихідний день?

2. Чи вважається у зазначеній ситуації граничним строком розрахунків за договором поставки від 17.06.2025 № 2 – 15.06.2026?

3. Чи вважається зарахування на рахунок Товариства коштів 15.06.2026 таким, що здійснено без порушення граничного строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, та чи виникають у зв’язку з цим підстави для нарахування Товариству пені, передбаченої у статті 129 Податкового кодексу України, за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності?

У підпункті 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

При цьому індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання. Надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз’яснення) платнику податків офіційного розуміння змісту правової норми з питань податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган для забезпечення правильного її застосування, а не проведення перевірки наданих копій документів щодо правильності здійснення Товариством операцій з експорту товарів та наявності чи відсутності в них фактів, що свідчать про порушення податкового чи валютного законодавства.

Щодо питання 1 – 3

Відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Закон № 2473 визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Відповідно до частин другої та третьої статті 3 Закону № 2473 питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та валютного нагляду регулюються виключно цим Законом. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням Закону № 2473, застосовуються положення Закону № 2473.

Отже, Закон № 2473 є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2473 Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів є одним із заходів захисту, визначених у частині першій статті 12 Закону № 2473.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону № 2473 у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк розрахунків обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2473 валютне регулювання – це діяльність Національного банку України та в установлених Законом № 2473 випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами.

Відповідно до статті 44 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» до компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, а також запровадження заходів захисту відповідно до Закону № 2473.

На період дії воєнного стану відповідний захід захисту реалізовано у Постанові № 18.

Відповідно до пункту 14² Постанови № 18 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.

У пункті 14⁴ Постанови № 18 установлено, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14² цієї постанови, з урахуванням установлених винятків та особливостей. Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Порядок відліку зазначених строків визначено в пункті 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 (далі – Інструкція № 7), згідно з яким банк розпочинає відлік установлених Національним банком України граничних строків розрахунків, зокрема, з дати оформлення митної декларації типу ЕК-10 «Експорт» на продукцію, що експортується.

Таким чином, граничний строк розрахунків за операціями з експорту товарів є встановленим відповідно до Закону № 2473 заходом захисту тривалістю 180 календарних днів, визначеною Національним банком України, та відлік якого розпочинається з дати оформлення відповідної митної декларації.

Щодо посилання Товариства на частину п’яту статті 254 Цивільного кодексу України та статтю 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) зазначаємо таке.

У частині п’ятій статті 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) передбачено правило щодо продовження строку до першого наступного робочого дня, у разі якщо день, у який строк спливає, припадає на суботу, неділю, офіційне свято або день, який вважається офіційним святом.

Водночас при визначенні граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів необхідно враховувати особливості спеціального правового регулювання таких правовідносин.

Відповідно до статей 12 та 13 Закону № 2473 встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів є заходом захисту, а повноваження щодо визначення тривалості таких строків, винятків та особливостей їх застосування надані Національному банку України.

На виконання зазначених повноважень у пункті 14² Постанови № 18 граничний строк розрахунків за відповідними операціями визначено саме у календарних днях.

При цьому Закон № 2473 та Постанова № 18 не передбачають перенесення останнього дня встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків на перший наступний робочий день, у разі якщо такий день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день.

Разом із тим у спеціальному валютному законодавстві безпосередньо визначено обставини, з якими пов’язується зміна перебігу встановлених граничних строків розрахунків. Зокрема, в частинах шостій та сьомій статті 13 Закону № 2473 передбачено випадки зупинення перебігу відповідного строку та його продовження.

Таким чином, для цілей застосування статті 13 Закону № 2473 та прийнятих відповідно до неї нормативно-правових актів Національного банку України граничний строк розрахунків визначається у календарних днях та обчислюється з урахуванням спеціальних правил валютного законодавства.

Якщо останній день встановленого Національним банком України 180-денного граничного строку розрахунків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, це не змінює визначеної Національним банком України тривалості такого граничного строку та згідно з Законом № 2473 чи Постановою № 18 не є підставою для перенесення дня його закінчення на перший наступний офіційний робочий день.

Отже, положення частини п’ятої статті 254 Цивільного кодексу України та статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) не є підставою для продовження встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів понад визначену в спеціальному валютному законодавстві кількість календарних днів.

Відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону № 2473 порушення резидентами строку розрахунків, установленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У частині восьмій статті 13 Закону № 2473 передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому в законі порядку з резидентів пеню, передбачену в частині п’ятій цієї статті Закону № 2473.

Зарахування грошових коштів від нерезидента на рахунок резидента в банку в Україні після закінчення встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків за операцією з експорту товарів не усуває факту порушення такого строку за період прострочення. За відсутності передбачених у законодавстві підстав для зупинення перебігу або продовження зазначеного строку до резидента застосовується відповідальність, передбачена в частині п’ятій статті 13 Закону № 2473.

Враховуючи викладене, повідомляємо.

Щодо питання 1

При обчисленні встановленого в пункті 14² Постанови № 18 граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів визначальною є встановлена в спеціальному валютному законодавстві тривалість такого строку – 180 календарних днів. Закон № 2473 та Постанова № 18 не передбачають перенесення останнього дня цього граничного строку на робочий день, у разі якщо він припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день. У зв’язку з цим положення частини п’ятої статті 254 Цивільного кодексу України та статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) не є підставою для продовження встановленого Національним банком України 180-денного граничного строку розрахунків.

Щодо питання 2

Граничний строк розрахунків за операцією з експорту товарів становить 180 календарних днів, відлік яких розпочинається з дати оформлення відповідної митної декларації типу ЕК-10 «Експорт» (пункт 14² Постанови № 18, пункт 7 розділу II Інструкції № 7). Визначення дати закінчення граничного строку розрахунків за конкретною операцією Товариства здійснюється за наведеними правилами. Підстави для визначення такої дати як першого робочого дня, що настає за останнім днем зазначеного 180-денного строку, відсутні.

Щодо питання 3

Відповідальність за порушення встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів передбачена в частині п’ятій статті 13 Закону № 2473, а не статті 129 Кодексу.

Зарахування грошових коштів на рахунок резидента в банку в Україні після закінчення встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків не усуває факту порушення такого строку за період прострочення. За відсутності передбачених у законодавстві підстав для зупинення перебігу або продовження граничного строку розрахунків застосовується відповідальність, передбачена в частині п’ятій статті 13 Закону № 2473.

Водночас висновок щодо наявності або відсутності факту порушення граничного строку розрахунків за конкретною операцією Товариства, дати зарахування коштів на рахунок резидента в банку в Україні, наявності передбачених у законодавстві обставин, що впливають на перебіг такого строку, а також підстав для нарахування пені відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону № 2473, може бути зроблений виключно за результатами документальної перевірки з урахуванням усіх первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів, пов’язаних із відповідною зовнішньоекономічною операцією.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).