Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.09.2026 р. № 5320/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба Україна, керуючись статтею 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, надає (…) (далі – Товариство) нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків, викладених у рішенні (…) (далі – рішення суду) і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин та норм законодавства, чинного на момент дії зазначених обставин.

Платник податків у зверненні повідомив, що у провадженні органів судової влади перебувають спори, за якими Товариство виступає відповідачем та за якими в подальшому несе додаткові витрати у вигляді сплати відшкодування судового збору, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу тощо на користь фізичних осіб та суб’єктів господарювання.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи є суми судового збору, що відшкодовані фізичній особі за рішенням суду, додатковим благом, яке оподатковується податком на доходи фізичних осіб i військовим збором на загальних підставах?

2. Чи є суми витрат на професійну правничу допомогу (адвокатських витрат), відшкодовані фізичній особі за рішенням суду, додатковим благом, яке оподатковується податком на доходи фізичних осіб i військовим збором на загальних підставах?

Правові засади оподаткування доходів фізичних осіб визначені розділом IV та пунктом 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Підпунктами 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Кодексу визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV Кодексу.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Кодексу доходом з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема:

дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом;

б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання;

в) пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або інших сум бюджетного відшкодування;

г) суми втрат, заподіяних платнику податку актами, визнаними неконституційними, або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, що відшкодовуються державою в порядку, встановленому законом.

ґ) виплати з державного бюджету, пов`язані з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, у тому числі Європейського суду з прав людини, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України.

Дія цього підпункту не поширюється на оподаткування сум страхових виплат, страхових відшкодувань і викупних сум за договорами страхування (підпункт 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Кодексу);

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (підпункт «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункті 14.1 статті 14 Кодексу, додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати можна визначити як законодавчо врегульовану сплату грошових коштів за рахунок сторін у справі, що пов’язана із необхідністю розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору.

При цьому, можливість отримання особою компенсації понесених судових витрат законодавчо передбачена лише у разі підтвердження судом факту протиправних дій (бездіяльності), рішень відповідача, а отже фактично передбачає компенсацію збитків/матеріальної шкоди стороні, права якої порушено.

Таким чином, компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов’язковим відшкодуванням, передбаченим законом, і фактично є формою відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв’язку із зверненням за судовим захистом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено нормами спеціального Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі – Закон № 3674).

Судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом № 3674.

Згідно з частиною першою ст. 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

За загальним правилом, до складу судових витрат входить зокрема, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу (витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката). Судові витрати відшкодовуються стороні, на користь якої прийнято судове рішення.

Отже, судові витрати не є доходом, у розумінні п.п. 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 та п.п. 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Кодексу, а тому не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб та військовим збором. При цьому (…) не виступає, в такому випадку, податковим агентом.

Враховуючи вищенаведене, компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов`язковим відшкодуванням, передбаченим процесуальним законом, і фактично є формою відшкодування збитків, заподіяних особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони у справі та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв’язку із зверненням за судовим захистом з метою відновлення свого порушеного права, а не додатковим благом.

Таким чином, судові витрати є збитками у розумінні абзацу «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Кодексу та не відносяться до загального оподатковуваного доходу.

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень ст. 53 Кодексу ця консультація, надана на виконання рішення (…), має індивідуальний характер та може застосовуватися виключно (…).