Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.09.2026 р. № 5354/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

   Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…), щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, та в межах компетенції повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні платник податків є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку та здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі товарами через мережу Інтернет (КВЕД 47.91). Під час ведення діяльності оплата за товари приймається різними способами через логістичні компанії та платіжні сервіси.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Яку саме дату вважати датою отримання доходу у разі продажу товарів через мережу Інтернет зі застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО): дату формування фіскального чека чи дату фактичного зарахування оплати на банківський рахунок продавця?

2. Чи потребують обов’язкової фіскалізації через РРО та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО) операції з оплати товарів у випадку, якщо продавцем надаються покупцю виключно реквізити IBAN банківського рахунку фізичної особи – підприємця, а оплата ід покупця надходить з його особистого рахунка фізичної особи або фізичної особи – підприємця, відкритого у небанківського надавача платіжних послуг (зокрема,
в платіжній системі NovaPay)?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Щодо першого питання

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3
ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Враховуючи викладене, у разі якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку здійснює продаж товарів оплата за який здійснюється при отриманні покупцем такого товару шляхом переказу коштів небанківським надавачем платіжних послуг, зокрема з використанням платіжних систем / сервісів такого надавача платіжних послуг, то датою отримання доходу платника єдиного податку є дата зарахування коштів на рахунок такого платника.

Зауважуємо, що зазначена позиція погоджена Міністерством фінансів України як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної політики з адміністрування податків.

Щодо другого питання

Правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.

Зокрема, ст. 3 Закону № 265 встановлено обов’язок суб’єктів господарювання проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкти господарювання, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

До таких винятків належить, зокрема, встановлене п. 2 ст. 9 Закону № 265 право не застосовувати РРО / ПРРО при виконанні банківських операцій.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до змін в законодавстві України запроваджених Національним банком України протягом 2023 року на виконання Закону України від 30 червня 2021 № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та на підставі постанов Правління Національного банку України: від 03.03.2023 № 18 «Про затвердження змін до Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків»; від 24.11.2023 № 151 «Про внесення змін до деяких нормативно­-правових актів Національного банку України», якими внесені зміни до Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 162, небанківські надавачі платіжних послуг отримали право відкривати своїм клієнтам рахунки.

Відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України структура номера як банківського так і платіжного рахунку користувача формуються відповідно до положень Національного стандарту України «Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні. (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 454.

Отже, не зважаючи на той факт, що структура номера банківського (поточного) та платіжного рахунку користувача формується за стандартом IBAN, на відміну від поточних рахунків, які обслуговуються виключно банками, платіжні рахунки обслуговуються небанківськими надавачами платіжних послуг.

При цьому банківські операції здійснюються виключно банками (юридичними особами, що отримали банківську ліцензію).

Таким чином, оплата товару, отримана з платіжного рахунку споживача на поточний рахунок фізичної особи – підприємця, не може прирівнюватися до платежів, зазначених у п. 2 ст. 9 Закону № 265, а тому потребує обов’язкової фіскалізації через РРО / ПРРО.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.