Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.09.2026 р. № 5364/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

  Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець) від (вх. ДПС №  від) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до змісту звернення Підприємець здійснює діяльність у сфері торгівлі. Предметом торгівлі є: фени для волосся, фени-вирівнювачі для волосся, фени-браші для волосся, плойки для волосся, плойки для локонів, стайлери для волосся.

Враховуючи викладене вище, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи входять до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 № 231 (далі – Постанова № 231), вказані вище товари, продаж яких Підприємець здійснює.

2. По якому коду товару згідно з УКТЗЕД: 4-значному чи 10-значному, наведеному в Переліку, потрібно визначати обов’язок вести облік товарних запасів.

3. Чи потрібно Підприємцю під час роздрібного продажу вказаних вище товарів вести облік товарних запасів у відповідності із вимогами пункту 12 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265)?

4. Чи потрібно Підприємцю під час роздрібного продажу вказаних вище товарів мати та зберігати документи (фіскальні та товарні чеки, накладні, договори тощо), що підтверджують витрати на їх придбання?

 

Звертаємо увагу, що ДПС не уповноважена організовувати господарську діяльність суб’єкта господарювання (далі – СГ), а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням СГ вимог податкового та іншого законодавства, а також надає йому роз’яснення з практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, щодо застосування яких у СГ виникли питання.

Оскільки, поставлені податковому органу запитання 1 – 3 за своєю суттю є подібними та регулюються одними і тими ж положеннями Постанови № 231, тому відповідь на них надається одночасно.

У відповідності до визначень, наведених у пункті 25¹ статті 1 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», технічно складні побутові товари – це непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.

Постановою № 231 затверджений Перелік.

Перелік містить в собі вичерпну інформацію щодо груп, підгруп та найменувань технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні.

Основною підставою для віднесення товарів до технічно складних побутових, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в асортименті товарів, що реалізує / буде реалізувати Підприємець, є найменування таких товарів, або в окремих випадках назви підгруп таких товарів, яке зазначається в Переліку. Назву підгрупи товарів слід використовувати в випадках, коли Перелік не містить уточнень найменувань в розрізі УКТ ЗЕД після «:», що ідентифікують підгрупу.

Товарні позиції можуть бути віднесені до Переліку, якщо їх назви відповідають назві групи, до якої застосовується 4-значний код, або найменуванням товарів, які деталізовано 10-значним кодом згідно з УКТ ЗЕД.

Наведенні у зверненні товари: фени для волосся, фени-вирівнювачі для волосся, фени-браші для волосся, плойки для волосся, плойки для локонів, стайлери для волосся, не можна віднести до наявної у Переліку підгрупи 8516 «Електричні водонагрівачі акумулювальні або безінерційні та електричнi нагрівачі занурені; прилади електричнi для обiгрiвання примiщень, ґрунту; електронагрiвальнi апарати перукарськi (наприклад, сушарки для волосся, бiгудi, щипцi для гарячої завивки) або сушарки для рук; праски електричнi; iншi побутовi електронагрiвальнi прилади; елементи опору нагрiвальнi, крiм включених до товарної позицiї 8545», оскільки вони не деталізовані в зазначеній підгрупі 10-значним кодом згідно з УКТ ЗЕД Переліку.

Слід заначити, що проведення аналізу на предмет належності до Переліку окремо взятих товарів із загального їх асортименту, що знаходяться в реалізації, є недостатнім критерієм для визначення обов’язку Підприємця щодо ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Якщо наведені у звернені назви товарів є єдиною частиною загального асортименту товарів, які знаходяться в реалізації, при цьому Підприємець не здійснює реалізацію груп товарів, зазначених у пункті 12 статті 3 Закону № 265, то на нього не поширюються вимоги Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі – Порядок № 496).

Водночас у разі якщо в загальному асортименті товарів, що знаходяться в реалізації, присутні групи товарів, зазначені у пункті 12 статті 3 Закону № 265, то на Підприємця поширюватимуться вимоги Порядку № 496 на загальних підставах щодо ведення обліку товарних запасів всіх видів та категорій товарів за місцем їх реалізації.

У зв’язку з тим, що Підприємцем у зверненні не наведений загальний асортимент товарів, які знаходяться в реалізації, ДПС позбавлена можливості зробити остаточний висновок щодо його обов’язку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Щодо питання 4

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Абзацом першим пункту 292.6 статті 292 Кодексу встановлено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу (пункт 292.13 статті 292 Кодексу).

Відповідно до пункту 296.1 статті 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені  наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Водночас зміни, запроваджені з 01 січня 2021 року Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців» щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо) чи в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо)), не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм пункту 44.1 статті 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Кодексу.

Для цілей оподаткування відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Кодексу).

Таким чином, положеннями глави 1 розділу XIV Кодексу визначено виключний обов’язок фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи щодо ведення обліку доходів, а отже обов’язку стосовно ведення витрат у такого платника єдиного податку не виникає.

Додатково повідомляємо, що необхідність мати документи, які підтверджують походження товару визначено не лише податковим законодавством.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.