Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.09.2026 р. № 5353/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення ТДВ (далі – Товариство) від … № … (далі – звернення) щодо надання індивідуальної податкової консультації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), і земельного податку, та керуючись статтею  52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство проінформувало, що у 2023 році ним укладено договір оренди нежитлового приміщення № … від ...2023 на частину приміщення 600 кв. м із загальної площі 1862 кв. м приміщення, яке здається в оренду, знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номером 000000000:00:000:0000), яка належить Товариству на праві постійного користування та використовується для його власних потреб. Договір оренди земельної ділянки з орендарем не укладався та доїзд до частини приміщення проходить від дороги (землі ….селищної ради).

Товариство запитує:

1. який механізм сплати Податку, якщо в оренду здається частина приміщення, а не вся площа приміщення;

2. який механізм сплати земельного податку, якщо земельна ділянка використовується на підставі права постійного користування для власних потреб Товариства.

Щодо питання 1

Порядок нарахування та сплати Податку з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості врегульовано у статті 266 Кодексу.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу платниками Податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування Податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Базою оподаткування Податком є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

Оскільки підстави для справляння Податку пов’язані з правом власності на об’єкт нерухомого майна, то застосування частки об’єкта нерухомого майна для оподаткування пов’язано з правом спільної часткової власності на об’єкт нерухомого майна.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (підпункт 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни та/або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей заявником для проведення реєстраційних дій до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України від 01 липня 2024 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами).

Згідно з підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Кодексу платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року та не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта (об’єктів) оподаткування податкову декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Юридичні особи сплачують Податок авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом (підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Кодексу).

Водночас підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу (далі – підпункт 266.2.2 Кодексу) визначено перелік об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об’єктом оподаткування.

Зокрема, згідно з підпунктом «є» підпункту 266.2.2 Кодексу не є об’єктом оподаткування Податком будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 (далі – Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B – F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

При цьому звертаємо увагу, що виключення з переліку об’єктів оподаткування, передбачене підпунктом «є» підпункту 266.2.2 Кодексу, стосується будівель та споруд, а не їх частин.

Відповідно до реєстраційних даних основним видом діяльності Товариства встановлено КВЕД 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель», який відноситься до розділу 41 «Будівництво будівель» секції F «Будівництво» ДК 009:2010.

У межах податкового законодавства кожен об’єкт нерухомого майна, що має документ, підтверджуючий право власності на об’єкт нерухомого майна (об’єкт нерухомого майна має реєстраційний номер, інвентарний номер), розглядається як окремий об’єкт оподаткування Податком, з урахуванням функціонального призначення, фактичного використання та інших характеристик такого об’єкта. Належність  будівлі до того чи іншого класу для цілей оподаткування має бути підтверджено. 

Товариством до звернення не надано підтверджуючих документів щодо віднесення приміщення до групи 125 «Промислові та складські будівлі» Класифікатора.

Надання приміщення або його частини в оренду позбавляє Товариство права при визначенні податкових зобов’язань з Податку застосовувати положення підпункту «є» підпункту 266.2.2 Кодексу за все приміщення (на весь об’єкт нерухомості).

Отже у разі здачі в оренду частини або цілого приміщення, яке відноситься до групи 125 «Промислові та складські будівлі» Класифікатора та належить Товариству на праві власності у Товариства виникає обов’язок з нараховування та сплати податкових зобов’язань з Податку за всю площу приміщення (об’єкту нерухомості – 1862 кв. м).

Щодо питання  2.

Підставою для нарахування земельного податку є, зокрема дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (підпункти «а», «б» пункту  286.1 статті  286 Кодексу).

Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, обов’язок оформлення яких встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті  125, 126 Земельного кодексу України).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт  287.1 статті  287 Кодексу).

Відповідно до пункту  49.2 статті  49 Кодексу платник податків зобов’язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Норми Кодексу покладають на платників плати за землю (крім фізичних осіб) обов’язок щороку самостійно обчислювати суму плати за землю, подавати до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями та подавати відомості про величину нормативної - грошової оцінки (далі – Оцінка) у формі довідки (витягу) з технічної документації з Оцінки земельної ділянки при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) (пункт  286.2 статті 286 Кодексу).

Базою оподаткування є Оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Кодексу; площа земельної ділянки, Оцінку яких не проведено (пункт  271.1 статті  271 Кодексу).

Технічна документація з Оцінки є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з Оцінки (пункт  4 постанови Кабінет Міністрів України від 3 листопада 2021року №  1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок»).

У разі якщо рішенням відповідного органу місцевого самоврядування затверджена нова технічна документація з Оцінки земель, на території якого вона розташована, то в якості бази оподаткування земельним податком застосовується чинна Оцінка земель.

Органи місцевого самоврядування, в межах своїх повноважень, у своїх рішеннях встановлюють ставки місцевих податків і зборів, зокрема, плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, з урахуванням меж ставок, визначених Кодексом (підпункт  12.4.1 пункт  12.4 статті  12, пункт  284.1 статті  284 Кодексу).

Отже, при обчисленні податкових зобов’язань із земельного податку застосовуються чинна Оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнта індексації з дати затвердження її технічної документації, ставка податку, встановлена рішенням органу місцевого самоврядування, яке є чинним у податковому (звітному) періоді, для категорії цільового призначення Ділянки.

Враховуючи зазначене, у Товариства виникає податковий обов’язок з обчислення, декларування та сплати суми земельного податку за Ділянку в порядку і строки, визначені Кодексом, з дати державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування Ділянкою.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті  52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.