Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.09.2026 р. № 5391/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ щодо деяких питань оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, ТОВ здійснює діяльність з виробництва інструменту. У зв’язку із збройною агресією проти України, порушенням логістичних ланцюгів, зниженням попиту, аварійними відключеннями електроенергії тощо, відбулося суттєве зниження обсягів виробництва.

Відповідно до наказу про облікову політику ТОВ, облік витрат та формування собівартості здійснюється у суворій відповідності до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі — НП(С)БО 16).

У зв’язку із суттєвим зниженням фактичного обсягу виробництва, значна частина постійних загальновиробничих витрат (амортизація цехового обладнання, зарплата цехового персоналу з нарахуваннями тощо) визнана нерозподіленими постійними загальновиробничими витратами та списується безпосередньо на дебет субрахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» (або Дт 901 — Кт 91) у тому періоді, в якому вони понесені.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

чи правильно ТОВ відображає в бухгалтерському обліку суми нерозподілених постійних загальновиробничих витрат (визначених відповідно до вимог п. 16 НП(С)БО 16 при суттєвому зниженні обсягів виробництва), відносячи їх у повному обсязі до складу собівартості реалізованої продукції (Дт субрахунку 901) у періоді їх виникнення?

чи впливають відображені за дебетом субрахунку 901 нерозподілені постійні загальновиробничі витрати періоду на формування фінансового результату до оподаткування (як бази оподаткування податком на прибуток) у тому періоді, коли вони були понесені, незалежно від обсягу реалізації продукції в цьому періоді?

чи виникають у ТОВ будь-які коригування (податкові різниці) щодо збільшення або зменшення фінансового результату до оподаткування на суму таких нерозподілених постійних загальновиробничих витрат відповідно до норм Розділу ІІІ Кодексу?

 

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено в Законі України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV).

Відповідно до частини другої ст. 8 Закону № 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму нерозподілених постійних загальновиробничих витрат.

Отже, такі операції відображаються згідно із правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996-XIV»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, питання порядку формування у бухгалтерському обліку нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та їх списання належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).