Головне управління ДПС у Київській області розглянуло звернення ФОП ………….………………… (далі – Підприємець) від ……………………………… про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє таке.
У своєму зверненні Підприємець повідомив, що перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 3 групи) та здійснює діяльність з надання дистанційних послуг через мережу Інтернет, а саме автоматизованої програмної обробки зображень товарно-транспортних документів.
У зв’язку із наведеним Підприємець звернувся до податкового органу із наступними питаннями (в контексті звернення):
1. Чи зобов’язаний Підприємець за наведених фактичних обставин застосовувати реєстратор розрахункових операцій та/або програмний реєстратор розрахункових операцій при здійсненні розрахунків за послуги, що надаються дистанційно через мережу Інтернет, якщо такі розрахунки проводяться виключно у безготівковій формі із застосуванням інтернет-еквайрінгу?
2. Чи є розрахунки із застосуванням інтернет-еквайрінгу, за яких реквізити платіжної картки вводяться замовником на платіжній сторінці банку-еквайра, розрахунками, що проводяться за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів у розумінні пункту 14 статті 9 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями (далі-Закон №265)?.
3. Чи вважається приймання від замовника платіжної картки за місцем реалізації послуги у розумінні статті 2 Закону №265 операція, за якої послуга надається виключно програмними засобами через мережу Інтернет і місце реалізації послуги як фізичний об’єкт відсутнє?
4. Чи змінюється відповідь на питання 1 у разі, якщо оплата послуги здійснюється періодично (щомісячна підписка) із застосуванням токенізації платіжної картки, коли наступні платежі ініціює банк-еквайр без повторного введення замовником реквізитів картки?
Щодо питань 1,2,3 та 4.
Правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі № 265 та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.
Дія Закону № 265 поширюється на усіх СГ, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.
Зокрема, у статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.
Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.
До таких винятків належить, зокрема, встановлене у пункті 14 статті 9 Закону № 265 право не застосовувати РРО / ПРРО при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
З питань можливості віднесення тих чи інших продуктів до банківських систем дистанційного обслуговування чи сервісів переказу коштів слід виходити з того, що «система дистанційного обслуговування» є продуктом банку, що пропонується / надається банком своїм клієнтам (фізичним особам / суб’єктам господарювання) та який надає можливість клієнтам без фізичного відвідування банку отримувати послуги банку щодо ініціювання переказу коштів з/на рахунки клієнтів з використанням як платіжних доручень, так і з використанням інших платіжних інструментів (зокрема, платіжних карток), а також здійснювати інші операції (отримання довідок, обмін валют, і т.ін).
Банківська система дистанційного обслуговування може бути реалізована на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку та/або у вигляді платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).
Сервіси переказу коштів – продукт банку або небанківської фінансової установи, що має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків (далі – НФУ), який спрощує проведення розрахунків і надається клієнтам (фізичним особам/ суб’єктам господарювання), зокрема, для здійснення оплати за товари/надані послуги, ініціювання переказів коштів (готівкою/безготівково, у тому числі з використанням платіжних карток) інших операцій.
Сервіс переказу коштів може бути реалізований на офіційному сайті банку / НФУ в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку / НФУ та/або у вигляді програмного забезпечення / платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта банку / НФУ (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше)».
Слід зазначити, що стаття 2 Закону №265 виключно визначає значення термінів, які вживаються в даному Законі.
Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації, як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.
Враховуючи викладене вище, та як відповідь на питання, повідомляємо, що в описаних у зверненні способах розрахунків Підприємець може скористатися правом не застосовувати РРО / ПРРО, надане пунктом 14 статті 9 Закону № 265, за умови проведення розрахунків за надані послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
При цьому таке право не застосовувати РРО / ПРРО втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги у спосіб відмінний від зазначеного в пункті 14 статті 9 Закону № 265.
У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |