Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.09.2026 р. № 5401/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення ( ) щодо практичного застосування норм чинного законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

Платник у зверненні повідомив, що є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до чинного законодавства з ( ).2012, та неприбутковою професійною організацією, яка відповідно до Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (зі змінами) (далі – Закон № 5076) створена та діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України (далі – НААУ), як регіональна форма адвокатського самоврядування, на яку державою покладено виконання публічно-представницьких функцій недержавного самоврядного інституту у період між конференціями адвокатів регіону, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання правової допомоги на професійній основі – адвокатури України.

Повноваження, порядок формування та діяльність ( ) регіону визначаються Законом № 5076, Положенням ( ) (далі –Положення) та актами НААУ. Установчим документом ( ) є Положення.

( ) внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Нормами пункту 7.5 статті 7 Положення забороняється розподіл отриманих коштів як дохід (прибуток) або їх частину серед засновників (учасників), членів ради адвокатів регіону, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних осіб.

Нормами пункту 11.1 статті 11 Положення передбачено, що у разі припинення ( ) (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення) її активи передаються одній або кільком неприбутковим організаціям адвокатського самоврядування або зараховуються до доходу бюджету.

Відповідно до підпунктів 2.6.1 та 2.6.3 пункту 2.6 статті 2 Положення ( ) має право від власного імені виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнових прав і немайнових прав та нести обов’язки, укладати угоди; наймати на роботу працівників на основі трудових чи цивільно-правових угод.

Разом з тим, згідно зі статтею 23 Закону № 5076 однією із гарантій адвокатської діяльності є обов’язкова участь представника ради адвокатів регіону при проведенні обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, а також при тимчасовому доступі до речей і документів адвоката.

Означені обов’язки (представницькі функції) виконують члени ( ), які входять до її складу, але у відповідності до положень законодавства не перебувають у трудових відносинах з останньою та з ними не укладаються договори цивільно-правового характеру.

Відповідно до Рішення НААУ від 13.12.2025 № 152 (далі – Рішення НААУ) здійснення уповноваженими членами рад адвокатів регіонів та членами комітету захисту прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності участі під час проведення слідчих (розшукових) дій, обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, а також при тимчасовому доступі до речей і документів адвоката є формою реалізації повноважень органів адвокатського самоврядування, спрямованого на забезпечення додержання гарантій адвокатської діяльності та захист професійних прав адвокатів.

НААУ в означеному Рішенні дійшла до висновку, що витрати, пов’язані з виконанням уповноваженими особами органів адвокатського самоврядування передбачених функцій, мають розглядатися як витрати, що виникають у межах здійснення повноважень адвокатського самоврядування та можуть бути компенсовані відповідно до затверджених кошторисів.

З метою уніфікації підходів до компенсації витрат, пов’язаних із виконанням уповноваженими особами органів адвокатського самоврядування покладених на них функцій, НААУ вирішила:

компенсування радами адвокатів регіонів та за потреби НААУ витрат, пов’язаних з виконанням уповноваженими особами органів адвокатського самоврядування (зокрема, але не виключно, членами рад адвокатів регіонів) функцій, спрямованих на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування є можливим у разі дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні такого компенсування та в межах затверджених кошторисів;

дозволити радам адвокатів регіонів встановлювати своїми рішеннями форму та види компенсацій, передбачених пунктом 1 Рішення НААУ.

( ) розглядає можливість компенсації членам ( ) витрат, безпосередньо пов’язаних із виконанням функцій органів адвокатського самоврядування, включаючи витрати, зумовлені необхідністю особистої участі членів ( ) у заходах щодо забезпечення гарантій адвокатської діяльності та захисту професійних прав адвокатів.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи буде вважатися недотриманням ( ) вимог, визначених підпунктами 133.4.1 та 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Кодексу та підставою для виключення ( ) з Реєстру неприбуткових установ, організацій, нарахування та виплата компенсацій витрат ( ) адвокатів, пов’язаних із виконанням уповноваженими особами органів адвокатського самоврядування покладених на них функцій?

2. Чи утворюється об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором у разі компенсації членам ( ) витрат, пов’язаних із виконанням функцій органів адвокатського самоврядування?

3. Якщо так – чи вважається сума компенсацій витрат членам ( ), пов’язаних із виконанням уповноваженими особами органів адвокатського самоврядування покладених на них функцій, додатковим благом?

Якщо сума компенсацій витрат членам ( ) не є додатковим благом, платник просить зазначити конкретний підпункт пункту 164.2 статті 164 Кодексу, відповідно до якого така сума включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізично особи.

4. Якщо ні – до якого виду доходу фізичних осіб буде відноситися сума компенсації витрат членам ( ), пов’язаних із виконанням уповноваженими особами органів адвокатського самоврядування покладених на них функцій (обов’язково зазначити відповідний вид доходу та норму Кодексу)?

5. За якою ознакою доходу ( ) повинна відображати в додатку 4ДФ Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і у сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску суму компенсації витрат членам ( ), пов’язаних із виконанням уповноваженими особами органів адвокатського самоврядування покладених на них функцій?

6. Чи є сума компенсації витрат членам ( ), пов’язаних із виконанням уповноваженими особами органів адвокатського самоврядування покладених на них функцій, базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) за відсутності трудових відносин та цивільно-правових договорів між ( ) та такими особами?

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19¹.1 статті 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом № 5076.

Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону № 5076 визначено, що адвокатське самоврядування – гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому Законом № 5076.

НААУ є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об’єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування (частина перша статті 45 Закону № 5076).

Організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з’їзд адвокатів України (частина перша статті 46 Закону № 5076).

Як передбачено пунктами 7 та 8 частини четвертої статті 48 Закону № 5076, рада адвокатів регіону, зокрема, сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; розпоряджається коштами та майном відповідно до затвердженого кошторису.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в пункті 1.1 статті 1 Кодексу, регулюються нормами Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (пункт 5.3 стаття 5 Кодексу).

Щодо питання першого

З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування (частина третя статті 2 Закону № 5076).

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 5076, адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому Законом № 5076.

Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України (частина друга статті 46 Закону № 5076).

Рада адвокатів регіону:

1) представляє адвокатів регіону;

2) складає порядок денний, скликає та забезпечує проведення конференції адвокатів регіону;

3) забезпечує виконання рішень конференції адвокатів регіону, здійснює контроль за їх виконанням;

4) здійснює інформаційно-методичне забезпечення адвокатів регіону, сприяє підвищенню їх кваліфікації;

5) приймає присягу адвоката України;

6) визначає представників адвокатури до складу конкурсної комісії з відбору адвокатів для надання безоплатної вторинної правничої допомоги;

7) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів;

8) розпоряджається коштами та майном відповідно до затвердженого кошторису;

9) забезпечує в установленому порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України;

10) утворює комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги;

11) виконує інші функції відповідно до цього Закону, рішень конференції адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону № 5076, голова, заступник голови, секретар ради адвокатів регіону можуть отримувати винагороду за свою роботу, розмір та порядок виплати якої встановлюються конференцією адвокатів регіону.

Відповідно до частини сьомої статті 48 Закону № 5076, рада адвокатів регіону є юридичною особою. Повноваження і порядок роботи ради адвокатів регіону визначаються Законом № 5076 та положенням про раду адвокатів регіону.

Установчим документом ради адвокатів регіону є положення про раду адвокатів регіону, яке затверджується Радою адвокатів України (частина восьма статті 48 Закону № 5076).

Як визначено частиною першою статті 58 Закону № 5076, утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок:

1) плати за складання кваліфікаційного іспиту;

2) щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування;

3) відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

4) добровільних внесків адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань;

5) добровільних внесків фізичних і юридичних осіб;

6) інших не заборонених законом джерел.

Пунктом 2 частини першої статті 58 Закону № 5076 визначено, що утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування.

Фінансування органів адвокатського самоврядування, розпорядження їх коштами та майном здійснюється відповідно до кошторисів, що затверджуються конференціями адвокатів регіонів та з’їздом адвокатів України (частина третя статті 58 Закону № 5076).

Щодо оподаткування операцій ( ) у статусі неприбуткової організації

Пунктом 133.4 статті 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Кодексу, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення).

Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Кодексу).

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам пункту 133.4 статті 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено підпунктом 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 Кодексу.

Відповідно до підпункту 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 Кодексу, до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств можуть бути віднесені, зокрема, інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.

Тож обов’язковими умовами перебування організації у статусі неприбуткової є, зокрема, заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб та використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
Водночас зазначаємо, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог пункту 133.4 статті 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені пунктом 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Отже, ( ) у статусі неприбуткової організації може здійснювати видатки на утримання такої організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (в тому числі пов’язаних із виконанням уповноваженими особами органів адвокатського самоврядування покладених на них функцій), і зазначена операція не призведе до порушення вимог пункту 133.4 статті 133 Кодексу, за умови, що такі видатки дозволені та здійснюються у порядку, передбаченому профільним законодавством про адвокатську діяльність, відповідно до кошторису доходів та витрат з урахуванням цільового призначення.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених пунктом 133.4 статті 133 Кодексу (з урахуванням положень пункту 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру та зобов’язана визначити податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 пункту 133.4 статті 133 Кодексу.

Щодо питань другого – п’ятого

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Кодексу доходом з джерелом походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділу IV Кодексу, згідно з пунктом 162.1 статті 162 Кодексу платником податку, зокрема, є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні. Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.

Підпунктом 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у
підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, підпунктах 3 і 4 пункту 170.13¹ статті 170 Кодексу та пункту 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено пунктом 164.2 статті 164 Кодексу, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (підпункт «г» підпункт 164.2.17 пункт 164.2 статті 164 Кодексу);

інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

При цьому додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу) (підпункт 14.1.47 пункт 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у підпунктах 167.2 – 167.5 статті 167 Кодексу).

Також вказані доходи є об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункт 1.2 пункт 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу та підпунктом 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

У разі якщо ( ) виплачується компенсація витрат членам ( ), пов’язаних із виконанням уповноваженими особами органів адвокатського самоврядування покладених на них функцій, то з метою оподаткування сума такої компенсації включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу членів ( ) як додаткове благо та/або, як інший дохід, в залежності від виду та суми відшкодованої компенсації, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Крім того, відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску  до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску для податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Розрахунок ЮО) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (зі змінами).

Відповідно до пункту 4 підрозділу 2 розділу IІ Порядку в додатку 4 ДФ до Розрахунку ЮО у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розділі 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатку 2 до Порядку.

Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб дохід, виплачений ( ) у вигляді компенсації витрат членам ( ), пов’язаних із виконанням уповноваженими особами органів адвокатського самоврядування покладених на них функцій, відображається податковим агентом у Додатку 4ДФ до Розрахунку ЮО за ознакою доходу:

«126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу);

та/або

«127» - інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу.

При цьому юридична особа зобов’язана виконати усі функції податкового агента, встановлені Кодексом, зокрема, в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджетів.

Крім того, відповідно до пункту 18.2 статті 18 Кодексу податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.

Щодо питання шостого

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Виключно Законом № 2464 визначаються, зокрема, платники єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року